Нужна . рассказ на украинском языке ю. винничук "мисце для дракона". от имени пустельныка - воеводы нужно пересказать.

ответ:

тут

объяснение:

«є така професія - батьківщину захищати.» саме з цією професією я хотів би пов'язати свою подальшу долю, я хочу стати військовим. професія «військовий» має дуже незвичайну і неповторну історію розвитку. зараз, коли в світі нестабільна політична обстановка в деяких країнах, коли інші країни нарощують ядерний потенціал і збільшують закупівлю зброї, наша країна потребує надійній обороні своїх кордонів, тому професія військового завжди буде затребуваною і ніколи не зникне. крім того мотивом для вибору даної професії для мене стало те, що у мене є схильності, здатності, якості до обраної професійної діяльності: наявність організаторських здібностей, дисциплінованість, фізичне і психічне здоров'я. і для мене важливо те, що професія військового завжди буде актуальною і

військові звання будуть приводом для гордості.

професія військовослужбовця має ряд переваг над цивільними. оскільки всі військовослужбовці в силу свого особливого статусу володіють деякими обмеженнями, держава разом з цим дає деякі гарантії. після десяти років служби військовослужбовець отримує право на придбання житла (а проблема житла зараз дуже і дуже злободенна) розмір зарплат дозволяє гідно жити, задовольняючи свої потреби. також військові отримують порівняно велику пенсійну виплату. та й просто: протилежну стать більш упереджений до «людей у формі», тому що військовий для представників прекрасної половини людина-честь, людина-красень. безумовно це великий плюс! професія військового виступає, як спосіб налагодження особистого життя!

у нинішній час професія військового, в якійсь мірі, все ж вважається невдячною, але я переконаний, що ця професія найкраща незважаючи на всю тяжкість військової служби, ти як ніхто, віддаєш данину своїй батьківщині, охороняючи її спокій і безпеку. не можна не відзначити і того, що люди в погонах завжди вважалися людьми честі і користувалися загальною повагою. і я не можу не звернути увагу на те, що, незважаючи на всі небезпеки цієї професії, професія військового завжди була престижною, через наявну у населення нашої країни величезної подяки до представників цієї професії.

військовий -профессія шановна, героїчна. тим, хто вибрав цю професію, готуватися до неї необхідно вже зараз. без активних занять спортом стати військовим просто неможливо

устина мала важке дитинство: «ватька-матері не зазнаю: сиротою зросла я при чужині, у людях». відколи у десятирічному вщі йі взяли до панського двору, вона нічого окрім цілоденної, праці й не бачила. особливо нестерпним життя устини стало після приїзду панночки-інститутки, до якої її приставили покоївкою. устина зазнала багатьох знущань і від старої поміщиці, і від молодої, але це не зломило її життєлюбності і веселої вдачі: «було мене й б'ють (бодай не згадувать) — не здержу серце, заплачу, а роздумаюсь трохи — і сміюся». устина прагне волі та вірить у краще майбутнє. «любо на волі дихнути», — така думка устини проходить через усю повість. життя кріпачок у старої поміщиці було важким: кожного дня праця в «дівочій», постійна лайка від старої поміщиці, а нерідко — бійка. з приїздом панночки в маєток життя стало ще нестерпнішим. особливо багато лиха зазнала устина, коли інститутка обрала її собі за покоївку: «прийду було її вбирати, то вже якої наруги я од неї не натерплюся! заплітаю коси — не так! знов розплітую та заплітаю, — знов не вона мене й щипає, і штирхає, і гребінцем мене скородить, і шпильками коле, і водою зливає, — чого, чого не доказує над моєю головонькою бідною! ». постійні утиски та знущання залишила свій відбиток у душі устини, виробивши в неї терпеливість і покірність, але разом з тим, і ненависть до панів. одного разу інститутка ледве не задушила устину: «я тебе на шматки розірву! задушу тебе, вона мене, як схопить за шию обі руки холодні, як гадюки», марко вовчок через устину висловила власне ставлення до гнобителів і цим кинула докір інституту «благороднихдівиць»,якнйне давав своїм вихованкам справжніх знань, освіти, не виховував рис благородства: «чого там панночки нашої не навчено! а найбільш, бачся, людей тумашіти! ». устина виросла серед чужих людей, тому вона добре розуміє чуже горе, співчуває своїм подругам. вона добра, лагідна дівчина. коли катря запитує устину, яка з себе молода пані, та відповідає правдиво: «недобра». устина здатна на глибокі почуття, щиро кохає прокопа, вле в умовах кріпосництва їх одруження не принесло щастя. дівчина солідарна зі своїм чоловіком прокопом, з катрею і назаром, поділяє їхні думки і настрої. її наділено тонким розумом. устина є виразником народної мудрості: у мові устини багато прислів'їв («уродись, кажуть, та і вдайся», «журбою поле не перейдеш»). устина — віддана дружина. коли пани віддали прокопа у москалі, до києва разом з ним виїхала й устина. її життя в місті трохи покращало, бо вона вже не залежала від панів і сама заробляла гроші для родини. коли прокіп пішов з військом у похід, устина живе про нього, вірою в краще майбутнє. образ є дещо узагальненим образом жінки-кріпачки із багатьох інших творів марка вовчка.