Хто в оповіданні приблуда був толерантним , а хто ні​

«дід андрій вважав своїм обов’язком привчити павлуся до лицарського ремесла. вчив його їздити на коні, кидати списом та арканом, стріляти з рушниці та з лука й орудувати шаблею. часом оповідав йому про запорожжя, про козаків, їхні звичаї та про всі походи й пригоди із свого життя».• «павлусь мріяв про те, коли й він підросте, стане славним козаком».• «здається, не було нічого такого, чого б павлусь для гані не зробив».• «павлусь підніс вгору свого та, як лише цей відстав від землі, розмахнув ним і кинув на землю».• «павлусь дивився на те все наляканими очима. йому здавалось, що це якийсь страшний сон, з якого не можна прокинутися».• «його огорнув страх. у його уяві татарва була такою, що її ніхто не переможе. дідусь розказував йому, як козаки били татар, та ось він бачив, як татарви нічого не стримало, і дідусь, і багато інших дужих козаків полягли».непорадний: «козакові соромно плакати, ось що. виростеш — козаком станеш, тоді й засоромишся».«у павлуся забилося серце, коли почув сотників наказ. він сьогодні побачить те, що від дідуся стільки наслухався. побачить, як козацтво стрінеться з татарами, тими страшними чортами, що цієї ночі так лютували в спасівці».«злодії, пси, чорти! ви дідуся вбили, ви маму вбили, ви сестру забрали! ось тобі, ось тобі! — тепер павлусь отямився. він перший раз убив людину. йому стало страшно, в очах потемніло, і він зомлів. його взяв на руки степан і став відтирати».і він уявляв собі свою любу сестричку, як її татарин веде на мотузці на базар. як її поганці та торкають, а відтак везуть у далеку турецьку землю, геть за море, і звідти ніколи їй не вернутись». «хіба ж, тату, так її нещасну, залишимо без і? » «дідусева наука стала йому в пригоді. “ось це великий віз, а ця зоря над нами — то показує північ. ну, навпроти неї мусить бути південь»».недоля: «як хлопець з цього вийде цілий, то знайте, що з нього кошовий буде».«хлопець за ці два дні освоївся зі степом і татар тепер не боявся. в нього ж була шабля й два пістолі,— то не те, як він тікав зі спасівки. тепер він уже між козаками бував у поході і бачив, як татар б’ється». «продав ти мене, юдо, бог тебе певно покарає. вони мене завезуть в крим, то, може, й сестру легше знайду».« татарам у всьому і вчився запопадливо татарської мови. він був тямущий, і татари не могли надивуватись. хлопець вдавав із себе до всього охочого, щирого і виконував усі роботи вправно». «ні, не прийму! і моєї християнської не хоч і повісьте. пощо мені опісля в смолі горіти».«внизу, в челядній, вибили павлуся так, що зі спини аж кров потекла. у хлопця бігли сльози з очей, аж покусав губи до крові, а ні раз не застогнав».«іть мені, господи спаси і свята покрово, визволитися та козаком стати! усі ці шаласи я з димом пущу і із землею зрівняю». «готувався до втечі повільно і розумно. він став обкрадати конюхів. в одного вкрав ножа, в другого — сумку та харчі, у третього — вуздечку. усе те ховав уночі в дуплясте старе дерево. при цім був покірний, слухняний, усім служив охоче, так що ніхто його не запідозрював». «або втечу і вернуся сюди з козаками й усі ті шатра поперевертаю, або мене зловлять і повісять. довше так жити не можу, а бідної ганни, мабуть, не відшукаю, пасучи табуни або вислужуючи татаринові у дворищі».• «павлусь уже мав досвід. він знав, як зловити в ріці рибу, як застрелити з лук птицю, а ще знав, що таке харциз і як його треба берегтись». • «він теж козацька дитина і не гірший від інших. як гинути, то гинути. він піде сміливо на смерть з козацькою піснею на     «у павлуся потекли сльози з очей».

Прочитай це і відбери потрібне тобі. люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. їхні імена з покоління до покоління, обростаючи . вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. із давніх давен існувала в україні кащка про микиту кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. за мотивами цієї казки о. олесь і написав свій твір. з усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся микита кожум’яка. він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців києва від змія лютого і врятувати князівну. князь і княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати змієві свою єдину доньку. а ще князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: невже країна вся невже у нас немає мужа палкого серцем, молодого. який би зваживсь на двобій…? на плечі князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб! » але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із змієм. і лише простий кожум’яка микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. найдраматичнішим епізодом твору був двобій микити із змієм, за яким спостерігали усі мешканці києва. звичайно, микита переміг і звільнив князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога.