Проблематика "русалонька iз 7-в, або прокляття роду кулакiвських"

Объяснение:

Чого являєшся мені у сні?”

Автор: Іван Франко

Рік: 1896

Збірка: “Зів’яле листя”

Літературний рід: лірика

Жанр: ліричний портрет

Провідний мотив: нерозділене кохання

Віршовий розмір: чотиристопний ямб

Чого являєшся мені

У сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні,

Сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Який докір, яке страждання,

Яке несповнене бажання

На них, мов зарево червоне,

Займається і знову тоне

У тьмі?

Чого являєшся мені

У сні?

В житті ти мною згордувала,

Моє ти серце надірвала,

Із нього визвала одні

Оті ридання голосні –

Пісні.

В житті мене ти й знать не знаєш,

Ідеш по вулиці – минаєш,

Вклонюся – навіть не зирнеш

І головою не кивнеш,

Хоч знаєш, знаєш, добре знаєш,

Як я люблю тебе без тями,

Як мучусь довгими ночами

І як літа вже за літами

Свій біль, свій жаль, свої пісні

У серці здавлюю на дні.

О ні!

Являйся, зіронько, мені!

Хоч в сні!

В житті мені весь вік тужити –

Не жити.

Так най те серце, що в турботі,

Неначе перла у болоті,

Марніє, в’яне, засиха, –

Хоч в сні на вид твій оживає,

Хоч в жалощах живіше грає,

По-людськи вільно віддиха,

І того дива золотого

Зазнає, щастя молодого,

Бажаного, страшного того

Гріха!

Вірш «Чого являєшся мені у сні» увійшов до славетної збірки «Зів’яле листя», створеної 1886 року.

Покладений на музику композитором К. Данькевичем, він став популярним романсом.

Вірш «Чого являєшся мені у сні» — це зворушливий монолог, що вражає відображенням внутрішньої боротьби, душевних мук ліричного героя.

Закоханий юнак, який любить дівчину безнадійно, вона не відповідщає на його кохання. Він намагається вирвати її із серця, бо любов завдає йому страждань.

Чого являєшся мені у сні?

Чого звертаєш ти до мене

Чудові очі ті ясні, сумні,

Немов криниці дно студене?

Чому уста твої німі?

Читаєш вірш і відчуваєш всю силу почуття, глибину страждань цієї зраненої коханням людини. Туга відчувається у сповнених великого душевного болю, в епітетах і порівняннях, використаних у вірші. Вони передають частину образу коханої, її стриманість у ставленні до ліричного героя.

ми живемо у величезному і парадоксальному світі. тут голод сусідить із розкішшю, бідність - з багатством, щастя - з горем. одні люди в нашому світі натискають кнопки смартфонів, їздять в автомобілях, літають літаками, купаються в гарячому душі. а хтось набирає воду відром з каламутної річки і ніколи не навчиться читати і писати.

людство досягло технічного прогресу, але так і не досягло загального щастя. любов, радість, веселощі, доброта і милосердя, виявляється, не залежать від зручностей і комфорту, якими живуть люди.

медицина за останнє сторіччя просунулася вперед колосальними темпами. лікарі навчилися пересаджувати людські органи і вирощувати штучні. але люди все одно хворіють і вмирають від хвороб. на жаль, більшості людства новітні досягнення медицини недоступні. часто медицина виявляється безсилою, коли потрібно врятувати близьку людину або благополучно народити дитину. з'явилося багато нових хвороб цивілізації - віруси, снід, лихоманки, синдром хронічної втоми.

у розвинених країнах люди вже майже не від недоїдання або непосильної фізичної праці. проте їх мучать стреси і неправильне харчування. їм доступна маса знань, в книгах, в інтернеті, але люди в цілому поки не стають мудрішими. більшість з них хоче просто розважатися.

а вже про забруднення навколишнього середовища, мабуть, пізно й говорити. пора вже говорити про знищення навколишньої природи, що загрожує знищенням самого людства. хоча, з іншого боку, люди хоча б задумалися про те, що вони творять з природою.

жити в сучасному світі не стає легше. я думаю, що його врятує доброта і любов. до ближнього, до природи. любов, виражена у вчинках, конкретних справах, нехай і невеликих.