Напишите аналіз "хто зважиться вогняним наречеться"

Наша дума, наша пісняне вмре, не загине.т. г. шевченко  українська пісня — це справжня поезія серця й почуття. вона така ж невичерпна, як і життя народу. як неоціненний скарб проніс наш народ свої думи та пісні через століття неволі й рабства, розкриваючи для нащадків дорогоцінне багатство свого генія.  народна поезія україни відзначається великим багатством і різноманітністю видів творів і художніх форм, тем, сюжетів, героїв і зображувальних засобів. одне з найбільших духовних надбань українського народу, його творчих досягнень — думи. за свідченням лесі українки, думи — «предивні, єдині на цілий світ пам’ятники творчості нашого народу». виникли вони в нелегкий для народу час, коли турецько-татарські орди нападали на його землі, грабували і забирали в полон тисячі людей, щоб продати їх у неволю. під час цієї боротьби з’явилися кобзарі, які донесли до народу слова любові до рідної землі і ненависті до ворогів, прославляли славних лицарів-визволителів. ці талановиті співці були уособленням трагедії україни, яка нагадувала, за словами, т. г. шевченка, «потрощену бандуру з обірваними струнами», і була водночас символом її нескореності й величі.  провідними в думах є мотиви патріотичного подвигу в ім’я вітчизни. прикладом цього є найстаріші думи про героїчну боротьбу народу проти нападів турецьких і татарських орд. «козак голота», «самійло кішка», «маруся богуславка», «три брати азовські» розпові про турецько-татарську неволю, втечу з неї, смерть козака в степу, жорстокість баш, відчайдушну сміливість і мужність козаків, їхній глибокий патріотизм і нездоланне прагнення до волі. з-поміж названих творів особливо захоплюючим є «маруся богуславка», де змальовано образ турецької полонянки, яка турбується про долю своїх єдинокровних братів-козаків і випускає їх на волю. дума утверджує високу патріотичну свідомість народу, щире співчуття до «бідних невольників», вірність батьківщині, глибоке розуміння обов’язку людини перед громадою, перед родиною, поняття совісті й моралі. маруся богуславка — це один із яскравіших жіночих образів дум, у якому уособлено високі патріотичні почуття.  з часом думи та пісні відзначаються історичною конкретністю. поштовхом до їх виникнення була визвольна війна проти польсько-шляхетського поневолення. у думах цих часів («хмельницький і барабаш», «перемога корсунська», «іван богун») відображено всенародний рух проти кривдників і завойовників, змальована розправа повсталих з польськими панами, ненависть проти яких була викликана не національними, а соціальними причинами. ці твори акцентують увагу на діях усього народу, на його впевненості у своїй силі, у перемозі. і тільки на тлі мас виступають окремі герої, історичні особи — хмельницький, нечай, богун, що були реальним втіленням честі й совісті народу, найяскравішим зразком його волелюбності й непримиренності до ворогів.  пам’ять про найважливіші події і героїв історії зберігають у свідомості народу історичні пісні. вони поетичний літопис тривалої героїчної боротьби українського народу за своє визволення від соціального та національного гніту, за своє існування. першими творами на історичну тему є пісні про турецько-татарські наскоки, про полонення мирного населення і його страждання у неволі. у піснях про байду, морозенка та багатьох інших народ з любов’ю оспівав героїчних оборонців вітчизни, їх непримиренність до ворогів, готовність скоріше померти, аніж підкоритися. таким мужнім патріотом виступає козак байда, який навіть у тяжких муках знаходить спосіб розправитися з ворогом.  історична пісня досягає свого розквіту в період народно-визвольної війни 1648— 1654 років. у ній оспівується героїзм народних мас у боротьбі проти соціального гноблення, проти польської шляхти, російського самодержавства. в цей бурхливий період всенародного руху виникла пісня «розлилися круті бережечки», в якій «славна україна» порівнюється з червоною калиною. пісня висловлює певність у визволенні від загарбників:   а ми тую червоную калину,гей, гей, та піднімемо,а ми ж нашу славну україну,гей, гей, та розвеселимо.  як же нам треба плекати кожне словечко рідної пісні, передане у спадок від попередніх поколінь як заповіт людяності й безмежної любові до рідної землі, як взірець нескореності духу народного! як відзначив о. довженко, «українська пісня — це бездонна душа українського народу, це його слава».   думаю,я тобі ; ) 

ответ:1888 р. Франко деякий час працював у часописі «Правда». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. 1890 р. за підтримки М. Драгоманова Франко стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготувавши для неї програму, та разом з М.

Павликом видає півмісячник «Народ» (1890-1895). У 1895, 1897 і 1898 рр. Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського

парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації і провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху. 1899 р. в Радикальній Партії зайшла криза, і

Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904 р., а відтак покинув активну участь у політичному житті. На громадсько політичному відтинку Франко довгі роки співпрацював з М.