Характеристика юлька и славка из рассказа "шпага славка беркути"

юлько ващюк в дома нежный з матерю любит гулять лесом с батьком увлечены разказом про старый город с одна классиками иногда бывает грубым нечесным

ответ:

славко беркути хотів увійти до збірної і не порушувати присяги. у вісім років він був схожий на дошкільнятко, мав хворі ноги. він приймав ліки, ходив на ковзанку, хоча часто відчував біль. це заняття зміцнило його і частково загартувало характер.

його батько випробовував літаки, в дитинстві був у німецькому концтаборі. саме батько сказав хлопцеві про максимальне навантаження – «вимір характеру і людських сил». він так готував хлопця до складності життєвих обставин.

вікучень 7–8 класу місце проживаннямісто львів стосунки з батькамидобрі, довірливі, співчутливі ставлення до друзівтовариський улюблене заняттяфехтування, спелеологія стосунки з природоюзахоплений природою, бачить в усьому таємниці, любить їх відкривати, цікавиться печерами вчинкизнаходить собі заняття, багато займається самореалізацією, страждає через «недовіру» однокласників риси характерудобрий товариш, знавець природи, борець за правду, готовність долати труднощі ставлення авторазахоплення від вміння самореалізовуватись.

юлько вдома ніжний із матір’ю, любить гуляти містом із батьком, захоплений його розповідями про старе місто; з однолітками часто буває пихатим, заздрісним, нечесним

Жил-был заяц был у него один плохой враг и звали его волк зубами щелк как-то раз заяц пошел гулять по лесу собирать грибы собирать малину и ежевику почувствовал волк по запаху что заяц где-то рядом и пошел искать его увидел зайца и спрятался за дерево и начал за ним следить подошел чуть ближе спрятался за кустик и вдруг волк выпрыгнул из кустов и побежал за зайцем зайцев него тоже побежал бегут не бегут навстречу ему медведь заяц спрятался за медведя и попросил медведева спаси меня от серого волка не дал мне съесть медведь как должен волку по лицу

Серед жіночих образів, створених літературою давньої русі, дружина новгород-сіверського князя ярославна посідає особливе місце. образ її у творі місткий, узагальнений. це і мати-вітчизна, яка послала захищати рідну землю від ворога, що загрожував усім і кожному. це водночас і глибоко ліричний образ жінки, втілення подружньої вірності, моральної чистоти. вкарбовується в пам’ять юна постать в путивлі на забралі; вся вона — жіноче чекання й тривога, вболівання і скорбота. як відомо, література давньої русі не знала відверто вигаданого героя, і ярославна — це історична особа, але разом з тим вона — художній образ, створений автором «слова…». ярославна постає перед нами не як княгиня, а як звичайна руська жінка, що гаряче любить свого чоловіка-воїна, свою батьківщину. образ ярославни належить до найблагородніших і найдовершеніших жіночих образів у світовій літературі. великі людські почуття тонко підмічені і відтворені автором «слова», витримали випробування часом. пройшовши крізь віки, ярославна хвилює і сучасного читача своєю моральною силою, благородством і чистотою.