Продовжити новелу л. пономаренко "гер переможений" "ви не знаєте, де наш тато? "

Чого вчать нас казки? одного разу дали в школі завдання намалювати героя улюбленої казки. а на вулиці світило сонечко. так і хотілося пограти з хлопцями у футбол. на думку спали чарівні слова: «по щучьему веленью, по моему хотенью», яким навчила казкового героя ємелю щука, піймана в ополонці, на подяку за повернуту волю.тоді ємеля відразу на річці вимовив ці слова — і цебра з водою самі піднялися в гору, прийшли до хати та й стали на лавку. сокира в ємелі сама стала колоти дрова. однак я не ємеля і живу не в казці. довелося самому малювати. а намалював я щасливого ємелю. чому його? тому що він нікому не бажає зла, а люди довкола нього спритники, хитрують, але їм не везе, а щасливим стає ємеля. у нього, а не в когось іншого закохалася царська дочка, і зробився він багатий і знатний.подобається мені ця казка, як і інші, тим, що їхні герої завжди виходять переможцями, а зло покаране. незважаючи на знущання мачухи і її злих дочок, хіврунька стає щасливою. дочка старого з казки «морозко» рятується від смерті і повертається додому з подарунками. морозко пощадив її за мужність і терплячість.історії вовка й лисиці, кози-дерези, птахів, звірів, з якими трапляються дивні пригоди, часто відбуваються з людьми. котиться дорогою задерикуватий колобок і співає: усюди йому вдача. від дідуся з бабусею втік, не з'їли. втік колобок від вовка, навіть від ведмедя. і так зазнався, що не побоявся сісти лисиці на язичок. лисиця його і з'їла. а хіба не трапляються такі історії із зарозумілими людьми, що втрачають відчуття міри і тому терплять у житті поразки? я люблю казки за те, що у вимислі є правда. казки пронизані добротою, вони застерігають від дурних вчинків, учать любити друзів і не залишати в біді людину або чотириногу істоту. розказані в казках історії запам'ятовуються на все життяну про сказу нашел 

Еней був парубок моторний і хлопець хоть куди козак, удавсь на всеє зле проворний завзятіший од всіх бурлак. прямий, як сосна, величавий, бувалий, здатний, тертий, жвавий, такий, як був нечеса-князь, на нього всі баньки п’ ялили, і сами вороги хвалили, його любив всяк — не боявсь. напали з хмелю перелоги, опухли очі, як в сови, і ввесь обдувся, як барило, було на світі все немило … еней совавсь, як навіжений, кричав, скакав, мов віл скажений, і потрошив: махне мечем — врагів десятки лежать, повиставлявши п’ ятки; так в гніві сильно їх локшив!