Яки були сітуаціі в тексті митькозавтр із юрківки

что за бред классс

короче вот

Показания древних о местоположении Атлантиды неопределённы[3]. По словам Платона, остров находился на западе от Геркулесовых столбов, напротив гор Атласа. Во время сильного землетрясения, сопровождавшегося наводнением, остров был поглощён морем в один день вместе со своими жителями — атлантами. Платон указывает время катастрофы как «9000 лет назад», то есть около 9500 г. до н. э.

Интерес к рассказам об Атлантиде проявился в эпоху Возрождения. В современной науке вопросы о существовании Атлантиды являются спорными[4]. В целом рассказ считается легендарным, но предпринимаются попытки найти реальные исторические факты и события, которые могли бы послужить основой легенды[5]. Тема Атлантиды приобрела большую популярность в околонаучной и оккультно-мистической сфере, в частности существует специально разработанное в конце 1950-х годов учение атлантология. С 1976 года потерянному материку предлагают вернуть его истинное имя Аха-Мен-Пта («Старшее Сердце Создателя»), превратившееся в Аменти («Царство мёртвых») у после катаклизма на африканских берегах[6].

Объяснение:

Можна проаналізувати образ Івана Сили у такий б:

    Іван Сила – видатна українська постать, важкоатлет, що був визнаний найдужчою людиною планети у минулому столітті. Цей чоловік утілює найкращі риси: благородство, щедрість, чесність, старанність.

   По приїзду до міста Іван влаштовується вантажником на вокзал. І вже тут проявляє свою силу та талант: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників». Він – дужий від природи, має силу підіймати багато важкого та не стомлюватись.

    Познайомившись з Брякусом у місті та ставши на шляху до слави, Іван не покинув роботи: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».Тобто окрім вищезгаданих позитивних рис, важкоатлет є ще й працьовитою людиною. Доктор його всіляко розвивав. Одного разу Іван потрапив у таку ситуацію: подали обід і поклали велику купу різноманітних виделок та ложок. Вдома, звичайно, чоловік так не харчувався, та й норм етикету не знав. Брякус дозволив йому їсти так, як зручно, проте Іван відказав, що навчиться.

     Іван – чуйна людина, тому смерть любого тренера важко його вразила: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці». Він дуже щирий, відкритий, співчутливий. Окрім цього, найдужчий чоловік планети є гарним товаришем та другом, готовим швидко прийти на до Серце Івана турбується не лише про себе, його вражають знущання з тварин, суспільна несправедливість та чимало інших важливих для людства проблем. Отже, Іван Сила у творі О. Гавроша наділений найкращими рисами, які він мав не лише від народження, а й розвивав у собі протягом усього життя.