Тема та ідея твору карпенка карого хазяїн

Тема, ідея, проблематика та жанр комедії «Хазяїн» І. Карпенко-Карого

Тему комедії «Хазяїн» Карпенко-Карий визначив сам. Це показ людської любові, пристрасті до збагачення, «без жодної іншої мети. Стяжания для стяжания!» І розкрито цю тему на фоні бурхливого розвитку капіталізму на півдні України в 90-х роках XIX століття. 

Драматург нещадно викриває і засуджує капіталістичні взаємини між людьми, де все підкорено владі «безсердечного чистогана», де в «корені лежить неправда, зло». Разом з тим автор комедії утверджує, висловлюючись його власними словами, «ідею любові, ідею щастя, ідею економічного благосостоянія свого народу». І. Карпенко-Карий переконаний, що в майбутньому запанують «вищі ідеали загального добра», зникнуть причини, які породжують егоїзм, жадібність і ворожнечу між людьми. 

Усі сюжетні лінії і колізії п'єси тісно переплітаються і становлять основу її драматичного конфлікту. 

В основі драматичного конфлікту лежить суперечність між безмежною жадобою наживи мільйонера-землевласника і тим, що, за влучним висловом одного з персонажів, «не може разом все ковтнути». 

У комедії широко, з глибоким знанням показано рух «хазяйського колеса» капіталіста-аграрія, майстерно розкриті його економічні стосунки прийоми наживи. Але це тільки типові обставини, у яких розкриваються типові характери. У центрі ж уваги драматурга стоять моральні, етичні й психологічні конфлікти, породжені цими стосунками. 

Звідси випливає і проблематика твору. Автор порушує, перш за все, морально-етичні питання: добраі зла (хазяїн переступив межу зла, його девіз — аби бариш, то все можна); честі і совісті (навіть Пузир дбає про зовнішні ознаки своєї честі, часто говорить — «не робіть безчестя», «врятуйте мою честь», хоч за іншими такого права не визнає, як, наприклад, за помічником економа Зозулею); кохання (Соня, Калинович, Чоботаренко). 

Порушуються в комедії й інші проблеми: батьків і дітей, освіти, культури, духовності; проблема пошуків молодим поколінням шляхів у житті. 

Що стосується жанру «Хазяїна», то сам Карпенко-Карий неодноразово вказував на жанрову визначеність «Хазяїна»: «Я пишу нову комедію «Хазяїн»; «уже кінчаю нову комедію «Хазяїн»; «Я сам бачу, що це найкраща моя комедія». Ще одне визначення — «зла сатира».

К Шерлоку Холмсу обращается за владелец небольшой ссудной кассы по имени Джабез Уилсон, обладающий необычным рыжим цветом волос. Дела у мистера Уилсона шли неважно и ему пришлось уволить своих работников. Некоторое время назад он нанял в свою лавку Винсента Сполдинга, который согласился работать за половину жалования, чтобы изучить дело оказался расторопным и ловким, но слишком уж увлекается фотографией. Наделав кадров, он забирался в подвал проявлять плёнки. Однажды Сполдинг показал хозяину газетное объявление о неком Союзе Рыжих. Один американский миллионер, обладающий огненно-рыжими волосами, основал этот союз, чтобы облегчить участи рыжих. В данный момент в союзе имеется вакантное место. Работы практически никакой не требуют, а платят превосходно. По совету Сполдинга, мистер Уилсон обратился в этот союз.

Объяснение:

До хати Герасима Никодимовича Калитки, сільського багатія, завітав єврей Невідомий із комерційною справою. Його зустрічає Роман, син хазяїна, та повідомляє, що батька немає вдома. Сюди ж приходить копач Бонавентура, нікчемна людина, пустобрех, що вдає з себе вченого та освіченого. “Наче розумний, а дурний. Тридцять літ шукає кладів і голий став, як бубон”,— характеризує копача Роман. І єврей, і Бонавентура, не заставши вдома хазяїна, вирішили навідатись наступного разу. Герасим саме тоді знаходився в місті. Він оформляв документи на куплену ним землю.

Згодом Калитка був уже вдома. Роман сповістив батькові, що його шукали жид і копач. Герасим залишається сам із собою та розмірковує: “Ох, земелько, свята земелько — Божа ти дочечка! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Пріобрітав би тебе без ліку… Глянеш оком навколо — усе твоє… і все то гроші, гроші, гроші…” Калитка заздрить найбагатшій людині на селі Жолудю, хоч і вважає, що той наживається нечесними шляхами.

До Герасима заходить кум Савка із проханням позичити грошей. Калитка спочатку вагався, але вирішив, що можна і тут в чомусь виграти. Він запропонував Савці принести “запродажню запись на воли”. Селянин не міг зрозуміти наміру Калитки. Він ніби і не збирався нічого продавати. На це Герасим відповів: “Вийде так, ніби продали… Ніби! Розумієте? А я ті самі воли віддам вам, до Семена [свято], а на Семена ви віддаєте мені сто карбованців, і запродажню я розірву, а як не віддасте, то я візьму воли… Так коротча справа”. На запропонування Савки залишити письмове зобов’язання Калитка згоди не дав. Згадуючи єврея, який бере великі проценти, він промовив: “Хто ж тепер, куме, не лупить? Лупи та дай”.

Объяснение: