Твір-мініатюра "народні вірування в і тополя " (10 речень ) , нужно !

У літературній спадщині Т. Шевченка чимало прекрасних поетичних творів. А творчість свою молодий поет починав із балад, використавши в них багатющий матеріал з усної народної творчості. Уже в перше видання «Кобзаря» (1840) увійшла одна з найкращих його балад «Тополя». Вона побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Тут розповідається про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. Милий її пішов та, мабуть, і загинув.
А серденько б'ється.Мати ж дівчини наполягала на одруженні її зі старим багатим нелюбим чоловіком. І дівчина звертається по до до ворожки й дістає зілля, яке перетворює її на тополю.

Тополею стала.
Все це, звичайно, фантастичне. Тут у баладі відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину. Фантастичними у баладі є також розмова дівчини з тополею, чудотворне зілля.

Але, крім фантастичного, ми можемо побачити у баладі й реальне. Молодий поет уже в ранній своїй творчості виявив високу художню майстерність. Наприклад, тонке змалювання автором картин природи, що тісно пов'язане з життям героїні. З великою художньою силою вдалося Шевченкові передати красу вірності, невмирущості справжнього кохання, світлі й благородні людські почуття. Досить правдиво, реалістично змальовує автор твору образ матері, яка хоче видати доньку заміж за нелюба. У баладі яскраво звучить протест проти одруження зі старим та багатим.

Ми, люди XXI століття, звичайно, не віримо у такі фантастичні перетворення, але, читаючи баладу великого Шевченка, знову й знову переконуємося, як зумів поет тонко й точно передати красу людських почуттів, не можемо не милуватися чудовою природою, зображеною у творі, не відчути її звукові образи, які ми відчуваємо як живі, існуючі. Ніби жива постає перед нами струнка висока тополя, яка шепоче зеленим листям і розповідає про сумну свою долю, викликаючи глибоке співчуття.
Недарма балади Шевченка давно вже ввійшли в скарбницю народної поезії. І в цьому — найбільше визнання їх автора.

Важко не погодитись з думкою, що з усіх утрат — утрата часу найтяжча. Ця істина відома людям здавна, та, на жаль, мало хто на неї зважає.

По-перше, ми завжди кудись спішимо, намагаємось встигнути все й одразу, аби досягти омріяних висот. А насправді, щоб бути успішним, потрібно вміти організувати свій час і робити те, що нам подобається, до того ж якісно.

По-друге, отак рвучись вперед, ми забуваємо про те, що наш дорогоцінний час ми маємо приділяти ще й близьким людям, а ми його витрачаємо на матеріальне й скороминуще.

Яскравим прикладом моїх думок можуть бути праці Григорія Сковороди, де представлена ідея сродної праці. Він вважав, що людина, аби реалізувати себе, повинна займатися тим, для чого була народжена. Продовжуючи його думки, можу сказати, що займаючись справою свого життя, людина не марнує свій час, а, отже, використовує його на благо собі.

Если бы Поллианна была бы моей одноклассницей,то я думаю.что наш класс относился к ней как к хорошему человеку и другу.Я уверен(а),что Поллианна нашла со всеми общий язык и её никто не обижал.Я бы дружил(а) с Поллианной и часто бы гулял(а) с ней,ведь в жизни не помешает дружить с таким весёлым и оптимистичным человеком.Если бы у Поллианны были бы плохие успехи,я бы с радостью ей.На переменах мы бы играли и подготавливались к урокам.

Я был(а) бы рад(а),если бы Поллианна была бы моей одноклассницей!