Твір на тему «роль і місце пісні в житті українців»

Пісні займають одне з перших місць в українському народі. В них наші предки описували події, які відбувалися на той час, побут, свята, тощо. Українські пісні класифікуються на: народні, обрядові, календарно-обрядові, родинно-обрядові, побутово-ліричні, родинно-побутові, соціально-побутові, епічні. Українські народні пісні можна розтлумачити, як фольклорні твори, які створені в усі епохи розвитку нації, зберігаються в народній пам'яті й передаються з вуст в уста. Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам'ять берегла імена лише деяких авторів пісень. Це Маруся Чучуй, Семен Климовський. Друга частина народних пісень - літературного походження: "Реве та стогне Дніпр широкий", "Ніч яка місячна". Є такі різновиди українських пісень: голосіння, жартівливі, історичні, козацькі, думи, балади, колискові, колядки, щедрівки, кріпацькі, купальські, ліричні, наймитські, обрядові, побутові, рекрутські, стрілецькі, патріотичні, повстанські, танці, хороводи і чумацькі. Не забуваємо такі чудові пісні, як: "Гуцулка Ксеня", "Смерека", "Червона рута", "Ніч яка місячна", "Край".  

    В сучасності українські пісні, теж не займають останнє місце в світі. Такі популярні українські гурти: "Океан Ельзи", "ТІК", "Время и Стекло", "Потап и Настя", "Mozgi", "Pianoбой" є популярними за кордонами країни. В 2004 році Руслана перемогла на Євробаченні. І вже в 2016 році співачка Jamala теж перемогла на Євробаченні. Вона стала співачкою світового рівня. Багато співачок також приймали участь в цьому конкурсі і займали не останні місця, але не досягли такого успіху.

   Так, що пісні займали велику роль в Україні ще з давніх давен.

  

За жанром «Мартин Боруля» — це трагікомедія. Літературний рід: драма П’єса «Мартин Боруля» — це трагікомедія, оскільки в ній наявний момент катарсису (усвідомлення своїх помилок), але автор визначив жанр по іншому – комедія в п’яти діях. Трагікомедія має реальну основу: Карпо Тобілевич (батько І. Карпенко-Карого) теж хотів визнати свій рід дворянським, але не зміг довести свого походження через помилку в прізвищах. Тематично близькою є п’єса Жана Батиста Мольєра «Міщанин-шляхтич». Трагікомедія — вид драматичних творів, який має ознаки як трагедії, так і комедії.

Герасим Калитка - дріб’язкова людина, що трясеться над капіталом, як той Кощій, що «над златом чахне». Багатій втрачає спокій і сон, зривається на наймитах, дружині, слідкує за ко­жною крихтою хліба, бере в заставу волів кума, бо «так надежні-ше». А в результаті стає жертвою «жидівської» афери, бо бажання легкої наживи, заздрість до свого сусіда Жолудя просто засліплюють йому очі.
Для цього героя гроші-багатство й всьому голова:'Та це чортзна-що!Ви ударяйте на гроші-гроші всьому голова!'
Йому здається,що наймити мало роблять і багато їдять:"Настане день,то роботи не бачиш,а тільки чуєш,як губами плямають!"
Родинні почуття в Герасима Калитки притуплені власницькими інтересами.В одруженні сина на Пузиривні він шукає лише наживи:"Мені треба невістку з приданнім,з грішми..."А віддавши дочку заміж Герасим вілмовився сплатити зятеві обіцяний посаг.
У головного героя сліпа любов до землі:"Їдеш день-чия земля?Калитчина!Диханіє спирає..."та "Ох,земелько,свята земелько-Божа ти донечко!Як радісно тебе загрібати без ліку!" та "Я не буду панувати,ні!Як їв борщ,так і їстиму,як мазав  чоботи дьогтем,так і мазатиму,а зате всю землю навкруги скуплю"
Дуже заздрив Жолудю,Пузирям і міг будь-яким шляхом бути кращим та багатшим від них:"Ой Пузирі!Глябіть,щоб ви не попались,а замість вас Калитку розіпре грошвою...Отоді я вам покажу,як хазяйнувать!..."