Нужно сделать план до 6-го розділу, до тексту 'митькозавр з юрівки або химера лісового озера' 30 б. именно к 6 розділу ​

ответ:

объяснение:

розмова хлопців з бібліотекаркою.

2. цікаві факти при гігантських химер із бібліотечних книжок.

3. висновок про лісове озеро.

4. друзі на крок від великого відкриття.

5. вдень – бібліотека, ввечері – озеро.

6. розгадка назви села.

7. хлопці вигадують назву чудовиську із лісового озера.

повість «гуси-лебеді летять» м. стельмаха є автобіографічною. в ній автор розповідає про тяжке дитинство хлопчика михайлика. хоч у малого і не було навіть чобіт, але це не змогло перешкодити йому помічати красу природи, відчувати радість життя, поважати хліборобську працю і бути милосердним та добрим хлопчиком.

дід був першим його вихователем. розпові йому казки, він розкриває перед онуком чудовий живий світ природи, дихання землі, красу неба. усе живе у цих  оповіданнях – і небо, і сонце, і квіти, і дерева. онук вірить кожному дідову слову. мати прищеплює сину святе відношення до землі, до дерев, до сівби, оранки, насіння. вона на своєму прикладі навчає михайлика ставитися з довірою до землі, довіряти їй свої радощі і болі, прохати її, щоб вона «родила для всякого». дід дем’ян вчить визнавати владу природи і відчувати її красу, він каже, що: «лебеді приносять на крилах весну і життя, а сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю».

у житті селянина на передньому плані щоденна праця на землі. і насамперед, рідна природа й земля утворюють його світогляд, його відношення до людей, до оточуючої середи. повість «гуси-лебеді» розповідає про життя звичайних хліборобів, які живуть у подільському селі.

життя селян-трударів у двадцяті роки минулого століття було дуже бідним. не у кожного навіть були чоботи. але всі вони з повагою відносилися к тому, що працюють на землі. весняна оранка була урочистою подією. а день, коли головний герой повісті, михайлик, зробив свою першу борозну, був для нього справжнім святом.

яким буде врожай, залежало від землі, і тому особливим було до неї ставлення. михайликова мати дуже добре розуміла землю і відносилась до неї, як до живої істоти, вона вірила, що земля може бути доброю і гніватись, що вона розуміє, що думає чи говорить людина. і тому на самоті вона розмовляла з нею, довіряла свої болі і радощі, прохала, щоб вона вродила…дуже щиро любила землю

ця жінка, вона, як ніхто розуміла природу: милувалася весняними , помічала, коли плакало від радості дерево, а до насіння відносилася немов до святині.

Краса врятує світ» - ось найвідоміший афоризм, що стосується краси. і ми всі його знаємо. але мені здається, він дещо неточний. краса не просто врятує світ коли-небудь, вона вже багато разів його врятовувала. людей у складних життєвих ситуаціях надихали шедеври мистецтва, природа або якась прекрасна людина поруч із ними. чоловіки закохувались у прекрасних жінок та чинили заради них героїчні вчинки. випадково побачена краса, почуті вірші, повертала людей до життя на війні, серед потворних явищ. але ще потрібно з’ясувати, яка краса справжня? ми всі хочемо бути красивими зовні та докладаємо до цього багато зусиль. хлопці купують собі модний одяг та взуття, ходять у тренажерні зали та намагаються бути у спортивній формі. дівчата роблять таке саме, тільки ще макіяж, купують багато прикрас. всі дівчата хочуть модні спіднички та курточки, та ще й щоб зачіска була стильна. щоб усі подруги заздрили! мені теж подобаються красиві, гарно вбрані люди, і я теж намагаюся приєднатися до них. але не з усіма з них мені хочеться дружити. я ще недовго живу на світі, але вже знаю, що навіть найкрасивіша дівчина або хлопець можуть виявитись підлими, боягузливими, нечесними, а часто в них ще й «зіркова хвороба». до того ж краса не гарантує щастя на все життя. люди навіть роблять пластичні операції, щоб покращити свою зовнішність, і вважають, що інші полюблять їх за це. усі люди прагнуть того, щоб добре виглядати, і часто забувають, що зле, пихате та похмуре обличчя не врятує жоден макіяж чи стильні окуляри. від такої людини хочеться відвернутися. або просто іти її: «навіщо ти так старанно малювала губи та зачісувалась, якщо вся твоя сутність просто вилазить назовні? » я думаю, що краса навкруги нас майже у всьому, що нас оточує. у найменший хмаринці, у мурасі, яка тягне за собою соломину. також у зморшках обличчя доброї бабусі, яка посміхається онукам та частує їх пиріжками. навіть якщо її зовнішність, вибачте, вже далека від модельної. у іскристому снігові, у жовтому листі, що кружляє по осінній вулиці. у картині геніального художника, яка виставлена в музеї, у пісні та музиці. краса - це те, що покращує людям життя, дарує їм радість. у різних народів різне розуміння краси людини. хтось вважає, що гарні люди мають бути стрункі, комусь подобаються повненькі «пампушки». у деяких диких племен красуні та красені взагалі покривають все тіло татуюванням та вставляють у нижню губу таріль! але справжню красу людини, я вважаю, можна побачити по тому, що написано на її обличчі. якщо там радість життя, бажання добра, готовність - це і є краса. обличчя такої людини начебто світиться зсередини. і неначе уся краса, яка є у зовнішньому світі, зібрана та іскриться у їхніх очах. і яка б не була їхня зовнішність, такі люди стають привабливими для оточуючих. шукайте їх – це і є насправді красиві люди, і саме вони врятують світ.