Коротко життєвий шлях тараса шевченка

Рано залишився сиротою, пребував майже все життя в Петербурзі,
любив малювати тп писати, був кріпаком, після визволення за 2500 рублів
потрапив у Академію мистецтв, хворів водяницею черз яку і помер.

На мою думку Климко - дуже гарний хлопчик, тому що в такий ще малий вік на нього звалився тягар дорослого життя. У тяжкий воєнний час він, хоч і залишився сиротою та пережив біль, страждання, голод у той період, коли опинився без даху над головою у холодній та брудній ваговій шахті, але він знайшов сили не тільки влаштувати своє житя, а й до ншим. Як дорослий, Климко узяв на себе відповідальність за вчительку та її маленькудоньку - Олю. Заради їхнього порятунку від голоду він подолав сотні кілометрів босоніж, постій но наражаючись на небезпеку. Добрі люди пропонували залишитися в ниих, але Климко знав, що його чекають. І незважаючи на всі перешкоди, які траплялися на його шляху, він виконав свій обов'язок до кінця. І що сраді головне - у ньому збереглись: чуйність, доброта і взаємодо Його історія вчить доброті, людяності та вмінню долати життєві труднощі. Тому я пишаюсь (ся) твоєю наполегливістю і відповідальністю.

   Пропоную дібрати такі цитати до характеристики образів Марусі та Василя з твору "Маруся":
   Маруся⇒ 
   Зовнішність: "Ви­сока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, бро-воньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте…";
    Характер: На все село була і красива, і розумна, і багата, звичайна та ще ж к тому ти­ха, і смирна, і усякому покірна" .
   Кохання до чоловіка: "Батечки,  як заголосить Маруся,  та так і повисла йому на шию!  Виціловала його ...  що то?  і в вічі,  і у лоб,  і у щоки,  і у шию ..." ; "А Маруся лежить  у нього на руках і сама себе не тямить,  чи вона у раю,  чи вона де?  Так їй хороше було!  Хоче щось сказати –  і слова не промовить;  хоче від нього вирватися,  так неначе прикована до Василевої шиї ..."      Василь⇒
    Зовнісшність та вдача: "Він свитник, хлопець дуже гарний, має гнучкий стан та на сільських дівчат і не дивиться. Нібито його хазяїн хоче взятии хлопця в прийми, віддати за нього свою доньку-красуню".
   Шанобливе ставлення до коханої, небажання її осквернити:"... вдарив поклон і,  припавши на те місце,  де стояла Маруся,  ціловав землю замість її ..."  ;  –  Марусю!..  Люблю тебе,  Марусенько,  усім серцем моїм,  люблю тебе більш усього на світі ! Одну руку вхватив Василь та й держить біля свого серця,  а воно так же колотиться,  як і в неї ... Марусенько,  моя лебідочк ,  зірочко моя ,  рибочко,  перепілочко!  –  приговорював Василь,  обнімаючи свою Марусю.–  Я ж землі під собою не чую -  я мов у раю !"