Як еволюціонує образ жінки у творах т. іть будь-! ​

Символ духовності націїувага багатьох поколінь дослідників була звернена до історії київської русі. образ цієї великої держави створив павло загребельний у романі «диво». звичайно, творів про ті часи було написано дуже багато, але нікому раніше не вдавалося так широко розкрити суперечності давньої доби і разом з тим створити такі яскраві художні образи.  це розповідь про справжнє диво архітектурного мистецтва наших предків – софію київську, про її складну долю та місце в історії нашого народу.і чому появу шедеврів в історії завжди пов’язують з іменем правителя? а де ж справжній, нікому не відомий творець? чому не увічнено його ім’я? відповіді на ці питання хотів дати павло загребельний у своєму романі «диво». собор святої софії у києві, наче жива істота, є одним з головних героїв роману. цей мистецький витвір змальовано як незвичайне диво, що «ніколи не кінчається й не переводиться». читачі роману стають свідками створення цього дива, знайомлячись з будівником софії київської – сивооком. цей талановитий древлянин багато блукав по русі, був ченцем у болгарському монастирі, потрапивши до візантії, працював у константинопольського майстра як будівельник і оздоблювач храмів. згодом, дозрілий у своєму таланті й розумінні життя, він повернувся до києва, на рідну землю. повернувся не лише тому, що кликала його рідна земля, але щоб створити софію, собор, в якому використав традиції предків та досвід, який він здобував по всіх світах. один із героїв твору роздумує: «а з чого починається мистецтво? чи не з протесту? проти природи. проти власного безсилля. проти нікчемності». саме таким протестом була побудова шедевру світової архітектури.

Мешкає в європі, азії та північній частині африки. най південніші межі її існування проходять через ізраїль, іран і цейлон, а на півночі ареал простягається до приполярної тундри. із заходу на схід поширена від берегів атлантики до тихого океану. деякі синиці живуть осіло, але мешканці далекої півночі відкочовують взимку до місць із більш м’яким кліматом. велика синиця чудово пристосувалася до ландшафтів, створених людиною. її можна зустріти як у лісах усіх типів, так і у великих містах.довжина тіла – 11-12 cм розмах крил – 20-22 см  вага – 15-20 гтривалість життя – до 15 років.спина забарвлена у жовтувато-зелений колір, черевце – яскраво-жовте. крила, хвіст та блакитнувато-сірі. на крилах наявні білі смуги. на голові є шапочка з блискучих чорних пір’їнок. щоки білі, вздовж грудей тягнеться широка чорна смуга. лапи тонкі, без оперення, пальців чотири. дзьоб короткий, конусоподібний.восени та взимку синички збираються і зграї, часто об’єднуючись і з іншими синиць, зокрема  синицею блакитною. таке суспільне життя є пташкам оборонятись від хижаків та знаходити харчі. синиці дуже голосисті і обмінюються між собою багатим набором свисту, та  інших звуків. у кінці зими зграйки починають розпадатися. самці займають певну територію, а дещо пізніше і самиці вирушають на пошуки партнера. раціон синиць досить різноманітний: навесні та влітку вони харчуються комахами та гусінню, а взимку – захованими під корою павуками та личинками. схопивши дзьобом тверду личинку, синиця починає довбати її об гілку, поки та не розм’якне. також охоче поїдає різноманітне насіння рослин: букові та лісові горішки, насіння ясеня, клена, соняшника, тису, глоду, бруслини. восени синички частенько ласують перестиглими , а сніжною зимою злітаються до годівниць. у пошуках здобичі ці рухливі птахи бігають по гілках, часто навіть головою донизу. їхніми природними ворогами є дрібні пернаті хижаки, ласки, тхори і куниці, а білки і ворони дуже часто розорюють їх гнізда.навесні самець займає ділянку і одразу сповіщає про це своїх суперників голосним співом, який в той же час приваблює і самиць. помітивши потенційну партнерку, самець розпушує маніжку та починає нервово пурхати навколо неї. якщо кавалер самиці сподобався, вона присідає на гілці, розкриває крила і дзьоб, і вимагає частування, а самець намагається її нагодувати. вчені вважають, що таким чином самиця перевіряє, чи зможе її партнер прогодувати потомство. після цього самець показує обраниці вибране ним місце для гнізда, яким може стати дупло або  штучна хатинка. якщо це місце самиці сподобається, пара розпочинає будівництво гнізда із тонких гілочок, вистилаючи його мохом, сухою травою, пухом та шерстю. у квітні самиця відкладає 6-12 білих яєць з червонуватими крапинками і насиджує кладку протягом 10-14 днів, харчуючись тим, що принесе самець. пташенята вилуплюються голими та сліпими, але через 2-3 тижні вже вилітають із гнізда. батьки догодовують їх ще близько тижня. іноді пара синиць встигає зробити ще один виводок, і тоді старших пташенят догодовує один самець. взимку молодь приєднується до синичих зграйок. статево зрілими пташки стають у 10 місяців, і вже наступної весни виводять своє власне потомство. у багатьох країнах велика синиця, як і інші її родичі, взята під охорону, хоча її популяція досить багаточисельна і вимирання птаху не загрожує. люди давно оцінили користь, яку приносять синиці у боротьбі зі шкідниками, і підгодовують їх узимку, а навесні вивішують гніздові будиночки, які швидко знаходять собі мешканців