Іть підібрати закінчення до твору (один варіант(знизу) уже є але його можна змінити до тематики: сила слова): леся українка боролася із соціальною несправедливістю своїм словом. про це йдеться і в поемі «давня казка». у поемі показано три ситуації, в яких звучать три різні пісні. поетеса показує, що щира пісня стає в нагоді людині і в коханні, і на війні з чужинцями, і в боротьбі з власними панами. сила поетичного слова незбагненна. це визнає навіть така зарозуміла і пихата людина, як бертольд. пісня має навіть більшу силу, ніж розумне слово. промова лицаря ніяк не вплинула на втомлене і розлючене військо, а глузливі, влучні слова співців не тільки вгамували вояків, але й додали їм завзятості у нападі на місто. і ворог був переможений. та не тільки в коханні і на війні сильним є слово. велику роль відіграла пісня і в мирний час, коли пани, розбещені і ліниві, охочі до полювання і бенкетів, пригноблювали бідних, на них великі податки та виганяючи їх на панщину: люди мучились, як в пеклі. пан втішався, як у раю. звичайно, у бідних не було зброї, та вони не вміли й користуватися нею. тому доводилося коритись. та вони мали іншу зброю — слово, яке не можна знищити, підкупити чи втримати у в'язниці. і, навіть хворий, невільник-поет продовжує творити, закликаючи народ до боротьби, «тяжкої, завзятої». і народ піднявся на повстання, бертольд вбитий, але залишився його нащадок, який знову поневолив народ. помер поет, але і він залишив по собі того, хто продовжить його справу. таким чином, війна між поетами і панами нескінченна, бо не зникають з землі ні ті, ні інші. і тепер нащадки графські тюрми міцнії будують, а поетові нащадки слово гостреє гартують. варіант закінчення: леся українка певна: найвище призначення поезії — бути зброєю в боротьбі за людське щастя. у її віршах — заклик до свободи, самопожертва в ім'я народу.

Основним заняттям, вважала Леся Українка, - служити визвольній боротьбі народу. Всі її твори пройняті оптимізмом, закликом до соціального і національного визволення. Поетеса завжди вірила в силу слова.

Від виходу друком першого видання "кобзаря" і до сьогодні про т. шевченка, його життя і геніальну творчість надруковано стільки книг, статей, досліджень не тільки в україні, айв інших країнах світу, що їх навіть не перелічити. його поезія, вірші й поеми хвилювали та хвилюють не одне покоління читачів.з поетичною спадщиною т. шевченка я почала знайомитися ще в дитячому садочку, потім стала читати шевченка в школі. вірші, поеми, хвилювали мене, викликали співчуття. серед поетичних творів особливо пам'ятними для мене є поезії, які ніби відкривають внутрішній світ митця. перш за все це поезії "думи мої, думи мої". чому поезії, а не поезія? у т. шевченка є дві поезії з такою назвою, які, на мою думку, доповнюють одна одну і свідчать про незмінність поглядів поета на творчість та її призначення.перша поезія з такою назвою написана т. шевченком 1839 року в петербурзі. уже викупили тараса з кріпацтва, уже навчався він в академії художеств, а прагнення писати не покидало митця. чи потрібно його слово, його "діти", як називає шевченко поетичні рядки своїх віршів? і для кого? т. шевченко — син свого народу, відданий син своєї вітчизни, а тому і ставить перед собою митець завдання: думи мої, думи мої,квіти мої, діти! виростав вас, доглядав вас, —де ж мені вас діти? в україну ідіть, діти! в нашу україну.служити своїм словом рідному народові й вітчизні, будити в ньому волелюбність — таке завдання поета: за степи та за могили,що на україні,серце мліло, не хотілоспівать на чужині.а в однойменному вірші 1847 року "думами" поет називає вісті з україни, без яких він не може жити па засланні. це сум за рідшім краєм: думи мої, думи моїви мої єдині,не кидайте хоч ви менепри лихій годині. "думи мої, думи мої" 1839 року — це твір-програма поета. покладена на музику, ця поезія стала гімном творчості кобзаря. коли лунає шевченкове словю під ід музики, то мені теж хочеться встати і співати, — ось така сила — сила шевченкового слова.

Відповідь:

1-Б, 2-Б, 3-Г, 4-Г, 5-В, 6-А, 7-В, 8-А, 9-Б, 10-В, 11-Б, 12-Б

1. З якою сільськогосподарською худобою порівнюється неволя народу: б) туром;

2. Народ намагався боротися з панами якщо не зброєю, то: б) кіллями

3. Чого НЕ робилося панами з тими холопами, яких було спіймано за їх втечу? г) вішано на центральній площі.

4. Як незадоволений пан за поведінку і прагнення Остапа до волі, називав кріпака: г) гайдамакою.

5. Де відбувалося розтавання Остапа з коханою? в) під вербами біля ставка;

6. У кого оселилися Остап і Соломія після переправи чере річку?

А) у циган  

7. Чому втікачі, переховуючись, раптом погасили вогнище?  в) почули кінський тупіт;

8. Тікаючи з неволі, Іван в дорозі пристав до Остапа через те, що вони: а) були з одного повіту;

9. Що вразило втікачів, коли вони переховувалися в комишах? б) сяяння трьох вогників;

10. Що робили Остап із Соломією для того, щоб переправитися через річку? в) майстрували пліт;

11. Чому Остап і Соломія не переправилися на той берег річки разом з іншими втікачами? Б) На втікачів напала сторожа, й Остап із Соломією не встигли сісти в човен.

12. Який епізод є розв'язкою твору? Б) загибель Соломії

Пояснення:

цитати для відповідді

1. То не віл був у ярмі, звичайний господарський віл, якого паша й спочинок могли зробити щасливим: ярмо було накладене на шию дикому турові, загнаному, знесиленому, але овіяному ще степовим вітром, із не втраченим іще смаком волі, широких просторів.

2. ".. за що предки виймали шаблі з піхов або ставали до бою з кіллями та вилами...

3. "Лиха доля чекала втікача: його оддавано в некрути, засилано на Сибір, катовано канчуками, тавровано, мов худобу, або з оголеною напівголовою, збитого, збасаманеного, одсилано в кайданах назад до пана, знов у неволю, на панщину"

4. пан біга по хаті, мов скажений. "Бунтар, кричить, гайдамака! Він мені людей баламутить..

5. Ходім до ставка, посидимо під вербами.

6. Стара циганка взяла Остапа під свою опіку.

7.  "Раптом здалека, з берега річки, почувся кінський тупіт. Усі насторожились. — Гаси вогонь ..."

8. " Іван пристав до Остапа десь у дорозі. Вони були з одного повіту, навіть села їх були близько. Се їх з'єднало"

9.  "Ураз — що се? Сон сниться чи чудо діється? Далеко за річкою блиснуло щось, немов із неба вогонь упав на землю і спалахнув, як свічка. Поряд сяйнуло знов, а за ним у третьому місці сильно бухнув полумінь. Три вогні горіли, як свічки в церкві,— і не можна було розібрати, чи воно на землі, чи на небі діється"

10. "Соломії дуже сподобався мельників план. Вона мала охоту зараз-таки в'язати пліт. При світлі воскової свічки, що вони роздобули в млині, вони взялися до роботи і так захопилися, що забули про втому та сон.."

11. А човни тим часом тікали. Вода кипіла під веслами, човни тремтіли й скакали на воді, як живі. — Стій! — неслось із берега,— будемо стріляти! — Гримнуло кілька стрілів і сколихнуло повітря.

12. із можливих варіантів:  Остап не загинув (варіант А), Остап і Соломія не одружилися (варіант В),  розповідь старого Остапа про його важке життя є ЕПІЛОГОМ, а не розв"язкою, тому залишається варіант Б) загибель Соломії