Тричи мени являлася любов иван франко аналіз

Тричі мені являлася любов...": "Зів'яле листя" у серці і пам'яті поета (за творчістю І.Франка)

Франко ІванЦим рядком починається один із шедеврів ліричної драми І. Франка «Зів'яле листя». Він сповнений таїни, котру намагалися розгадати чимало літературознавців: Р. Горак, І. Денисюк, М. Мороз — ще далеко не повний перелік. Всім цікаво, хто вони, оті три Франкові кохання, ті три музи, три жінки його творчої долі. Тож... «Одна несміла, мов лілея біла...».

Це, напевне, Ольга Рошкевич. Донька священика із гірського села Ло-лин. Франко закохався в неї під час останніх гімназійних канікул, даючи приватні уроки її братові Ярославу. Почуття було дуже сильним, повним, глибоким, бо Івана та Ольгу єднала не тільки пристрасть, а й щира дружба, переконання, спільна перейнятість літературними й громадськими справами. Вони мріяли одружитися. Однак перше Франкове ув'язнення зруйнувало його першу любов.

Ольга не хотіла протистояти волі батька о. Михайла Рошкеви-ча, що не бажав мати за зятя учорашнього політв'язня. Іван болюче пережив цю розлуку і довго не міг простити коханій її зради. Саме так, учинок (а точніше, не вчинок) Ольги молодий Франко вважав зрадою. 

Він вважав, що повестись кохана мала не так, свідчення чому — образ Мирослави із повісті «Захар Беркут», написаної невдовзі по розриві Івана з Ольгою та її одруженні з Володимиром Озаркевичем. Як пам'ятаємо, Мирослава не підкорилася батькові, зрадникові Тугару Вовку, а сміло стала до боротьби пліч-о-пліч з Максимом, за Максима, за їхнє щастя. А далі минуло ще трохи часу і... «Явилася друга, гордая княгиня...».

На початку 1880-х років І. Франко та М. Павлик із сестрою думали заснувати своєрідний праобраз господарства нового типу, де би можна було виховати «нову людину», дати взірець життя у громадівськім ладі. Для втілення цієї мети було обрано підупалий маєток Дзвонковських неподалік від Станіслава. Саме там Франко познайомився з Юзефою Дзвонковською.

Почуття спалахнуло, та ненадовго: Юзефа відмовила Іванові, бо хворіла сухотами і знала, що невдовзі помре. Так і сталося... Юзефу Дзвонковську письменник вивів у образі Густі — героїні незавершеного роману «Не знавши броду». Так саме незавершеного, обірваного на півслові, як і друга любов його автора... «Явилась третя, женщина чи звір?..»

 . Що ж розуміється під історичною пам'яттю? Тлумачення терміна історична пам'ять має безліч варіацій, проте в цілому історичну пам'ять можна визначити як здатність суспільних суб'єктів зберігати і передавати з покоління в покоління знань про минулі історичні події, про історичних діячів минулих епох, про національних героїв і вероотступниках, про традиції та колективний досвід освоєння соціального і природного світу, про етапи, які пройшов той чи інший етнос, нація, народ у своєму розвитку . Важливо те, що історична пам'ять є основою культурної спадкоємності поколінь і національно-громадянської ідентичності. Процес формування історичної пам'яті досить складний.Одні і ті ж явища минулого нерідко отримують в різних системах історичних уявлень діаметрально протилежну оцінку, що визначає їх неоднакове звучання в пам'яті різних соціальних класів» . У українських  умовах з її багатонаціональним складом населення, коли кожен етнос має свої ціннісні установки, традиції, релігійні переконання і культуру, формування історичної пам'яті стає тим більш складним процесом. Серед інших факторів, що впливають на формування історичної пам'яті, слід зазначити: соціально-економічні умови розвитку російського суспільства; ідеологічні установки; рівень освіти у середній і вищій школі; ставлення до історії та історичної науки в цілому; діяльність засобів масової інформації та ін На процес формування історичної свідомості сучасної молоді впливають всі перераховані фактори. Однак формування історичної пам'яті на науковій основі відбувається в процесі систематичного вивчення історії. І тут в першу чергу необхідно відзначити роль школи і вплив знань, отриманих на уроках історії. Адже шкільна історична освіта є основою формування і розвитку етнічної самосвідомості та історичної пам'яті підростаючого покоління. Але тут виникає проблема достовірності та об'єктивності знань, які в свою чергу залежать від змісту шкільних підручників і від позиції педагогів. Що стосується змісту шкільних підручників, то це окрема проблема, але очевидним є той факт, що першочергове завдання творців єдиного підручника з історії полягає в тому, що матеріал, поданий у підручнику повинен формувати в учнів ціннісні орієнтації, спрямовані на виховання патріотизму, громадянськості та міжнаціональної толерантності. Одним із головних завдань шкільного курсу історії необхідно виділити — формування громадянської загальноросійської ідентичності. При цьому необхідно посилити акцент багатонаціонального та поліконфесійного складі населення країни як найважливішої особливості вітчизняної історії. Що ж стосується вчителів історії, то вони повинні пам'ятати, що процес формування історичної пам'яті на уроках історії повинен відрізнятися системністю, цілеспрямованістю і послідовністю. Систематична і цілеспрямована діяльність по формуванню історичної пам'яті повинна продовжуватися і у вищій школі, де у студентів важливо розвивати здатність зберігати і осмислювати власний досвід і досвід попередніх поколінь. Ключове місце тут належить курсу вітчизняної історії, а також різним додатковим курсів, пов'язаних з історичною проблематикою. В даний час школа і вуз не можуть повною мірою вирішити проблему формування історичної пам'яті молодого покоління. Все це посилюється падінням престижу історії. Не менш трагічний той факт, що фактично вся історична ідентичність російського суспільства тримається на пам'яті про Велику Вітчизняну війну, що є недостатнім. Їх потрібно повернути у свідомість людей, щоб вони відчували себе відповідальними спадкоємцями колишніх поколінь» . Завдання формування та збереження історичної пам'яті повинна вирішуватися за активної участі держави та інститутів, які реалізують єдину стратегію розвитку історичної свідомості молоді. В даний час російський уряд усвідомлює на скільки важлива задача формування історичної пам'яті та національно-громадянської ідентичності у сучасної молоді. Цим і пояснюється повішений інтерес до питань розвитку загальної історичної освіти.  Успішність реалізації державою політики формування історичної пам'яті залежить також від готовності суспільства і педагогічної спільноти сприйняти запропоновані йому політичні ідеї. Як ми бачимо, проблема формування історичної пам'яті в сучасній молоді являє собою складний і багатогранний процес. Головними механізмами формування історичної пам'яті молоді є: школа, внз, засоби масової інформації, тобто інститути, що оточують молодих людей в процесі їх соціалізації. У світлі вище сказаного можна зазначити, що очевидна необхідність вироблення єдиної стратегії у питанні формування історичної пам'яті у сучасного покоління з боку держави, школи, вузу і соціальних інститутів.

Винниченко розвиває свій стиль, почавши з удосконаленого новими формальними елементами й мотивами реалізму перших оповідань: далі він дедалі більше переходить до імпресіоністичного стилю, яке в бездоганному вигляді можна побачити в творах і малої («Промінь сонця», «Зіна») і великої форми («Записки кирпатого Мефістофеля»).

Психологічний реалізм як перехідний етап панує в перших романах і більшості драм, які вирізняються сценічністю, гостротою й цікавістю інтриги, яка побудована на контрастах.

Найкращі твори Винниченка відзначаються великою майстерністю. Імпресіонізм його характерно вирізняється, наприклад, фіксацією дієвих, переважно зорових деталей, а також тонких і, водночас, гостро діючих психологічних рухів-рефлексів.