Указках він могутнійстолітній під ним скарби закопують .у піснях порівнюють з молодим парубком козаком . дітям так пояснювали іхню появу на світ дівчинці казали що зняли як на вербі сиділа а хлопчику що його знайшла на

Босий підпасок тягнув через бригадне дворище батіг — зимно блискало дротяне охвістя. Шепталові зсудомило спину: якось повесні він задрімав у приводі, підпасок дошкульно хльоснув, дротинки порвали шкіру, ранка, вподобана ґедзями, досі не гоїлася. Хлопчак наблизився до загорожі і хвацько стрельнув батогом, аж луна прокотилась од клуні, що на краю села, та сивою гадючкою повисла курява. Коні, гризучи й штовхаючи одне одного, сахнулись од пострілу в куток. Тією живою, наполоханою хвилею Шептала зім'яло, притисло до жердин; гостро тхнуло потом, він гидливо підібрав губи та весь зіщулився — змалку ненавидів табун, гурт і в загорожі, і на пасовиську волів бути сам. Спершу бригадні коні глузували з того, далі звикли й самі почали обходити Шептала.

Відповідь:

Митько і Сергій навчалися у 5-му "Б" класі однієї зі шкіл Києва. Щоб стати шестикласниками, вони складали іспити. Найкращими учнями не були. "Не дуже-то ви й перепрацювались", — зауважує Сергійкова мама. А із суперечки друзів дізнаємося, що за минулий рік у Сергія була трійка з фізкультури, а в Митька — з малювання.

Хлопці не дуже сумлінно ставилися до навчання. Так, замість того, щоб самим зібрати гербарій, "позичили" його в Митькового брата. "Мало любили ботаніку", та й "зоологія не вигравала в хлоп'ячій уяві привабливими веселковими барвами". Однак під час канікул друз ювали багато книжок із зоології, полюбили цю науку, а з нею й уроки, з яких раніше втікали. Отож у хлопців є всі шанси стати кращими учнями.

Пояснення: