Аналіз "Щука" (Глібов)
Тема: зображення суду над щукою, яка здійснювала різноманітну шкоду в ставку його жителям і отримала вирок повернутися знову в річку.
Ідея: засудження дій судочинства, їхня легковажність, безглуздість, а через образ лисиці- підступності, хитрості, хабарництва.
Основна думка: "Як не мудрують, а правди ніде Кінців не можна поховати...".
Мораль: Судді зобов'язані діяти відповідно до законодавства, а не підтримувати зацікавлену особу(Лисицю). Глібов засуджує хабарництво, несправедливість, лицемірство.
Герої: судді- два осли, Шкапа, два Цапи; Щука, Лисичка, автор.
Композиція:
Введення: За злочинну діяльність Щуку силоміць представили до суду. Опис суддів. Таємний зв'язок щуки і лисиці.
Подробнее - на -
Объяснение:
Він не забіяка (не дав же здачі Федькові!). Але, разом з тим, Олесь — рішучий хлопець. Він уміє обстоювати власну думку і протестує проти вчительки, яка не хоче його зрозуміти і дозволити виконувати інше завдання. Не сприймає він і дідову жорстоку науку: «Тут, на землі, не бити не можна».
Риси вдачі
1. Худорлявий маленький хлопчик, слабосилий допитливий.
2. Має творчі здібності, любить малювати.
3. Уважний
4. Добрий і милосердний. Має природне чуття краси і свободи.
5. Вдумливий і вразливий.
6. Дивак, не такий, як усі.
7. Уважний і добрий
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Про що йдеться в , , молитві " о.кониського ? чому на вашу думку , цей твір називають духовним гімном україни ?
Яка історія появи цього гімну? Коли саме його виконують? Чи справді, коли він співається, всі мають стояти? Чи слова цього гімну редагувалися з часу його появи? Як часто і чому?
Нині мало хто вже знає, але своєю появою та славою ця молитва-гімн завдячує не лише авторам слів і музики. Напевне, якби не отець Богдар ( Богдан) Кирчів, український письменник, поет та громадський діяч, уродженець Сколівського району, що на Львівщині, про цю відому всім пісню давно б усі забули. Ще під час свого навчання в духовній семінарії у Львові, майбутній священик познайомився із Олександром Яковичем Кониським, відомим на той час педагогом, видавцем і літератором. 1884 року Кониський виступав перед семінаристами з лекцією, де вони вперше й зустрілися. А вже на початку наступного року, 26 січня 1885-го, Кирчів звертається до Олександра Кониського із проханням надіслати йому кілька своїх творів для публікації в збірці церковних пісень, яка незадовго буде друкуватися для вихованців семінарії.
У листі від 26 березня Кониський відповідає Богдану (ще тоді студенту-богослову, священиком він стане через рік – 1886-го), що написав “Молитву” українських дітей, а Микола Лисенко поставив її на ноти. Оскільки в широко розповсюдити цей твій Олександр Якович не мав, то просив сприяти цьому та максимально поширювати його в селах і школах рідної Галичини.
Одночасно з цим, схожого листа Олександр Якович надсилає відомим композиторам того часу – Володимиру Шухевичу, Анатолю Вахнянину та кільком іншим. Цікаво, що ознайомившись із твором Шухевич незабаром зауважив, що: “ствір прекрасний, але для вивчення з дітьми не годиться”, оскільки надто складний для вивчення. Спроби розівчити його із дітьми були невдалими, тому переказував Лисенку, щоб той зробив простіший варіант музики. Але Микола Віталієвич на це прохання не зреагував, будучи переконаним, що ця “Молитва” написана спеціально на “неложнії уста” дітей.
У листі від 29 травня В.Шухевич повідомляє Кониського, що здав остаточний варіант “Молитви” до друку. Відтак, за одностайним свідченням істориків, “офіційний” час появиви гімну “Боже, Великий Єдиний…” слід вважати лютий-березень 1885 року. З того часу він набуває все більшої уваги серед народу.