Твір на тему мої уроки життя від: (на вибір) стефка славка лілі юлька за повістью ніні бічуї , , шпага славка беркути, ,

Павлусь-головний герой твору о.стороженка "скарб". твору розповідається про все павлусеве життя від народження до смерті.хлопчик був одинчиком у батьків  тому він незнав таких почуттів як щедрість добро та милосердя адже його постійно .навіть коли павлусь уже виріс йому не дозволяли робити навіть найпростіші речі.через це він і згубив своїх батьків із світу навіть  не переймаючись про  цеколи хлопець виріс так його вигнало та розперло такий став гладкий та опецькуватий! пика широка та одутлувата як у того салогуба а руки білі та ніжні як у панночки.зроду не то щоб ціп або косу в руках подержав -не взявся й за лопату щоб одгребти сніг од порога або за віник щоб вимести хату.щастя як горох з мішка так і сипалося з павлуся.спочатку батьки про нього піклувалися потім наймит з наймичкою.і жінка хороша знайшлася(яка сама до нього залицялася)та діточок було багато.а він так і просидів ціле життя на печі ївши та спавши.і в результаті не зробивши нічого корисного ні для себе ні для ближніх.усі справді ввжали павлуся щасливим але чи хотіли бути такими як він.мабуть ні.адже це не було спражнім щастям.павлусь-втілення лінощів скупості та  байдужості. тому павлусь є щасливим.

Українські народні думи  — це неначе поетичний літопис козацького життя, бурхливого й широкого, як море. хоч вони з’явилися не без впливу книжної освіти, як свідчить про це часте вживання церковнослов’янських слів, дійшли до нас в усній передачі народних співаків, лірників-бандуристів, кобзарів. дума — вид українського народного героїчного епосу: ліричний, оповідний твір про історичні або соціально-побутові події, який має своєрідну будову й виконується речитативом (читання співучим голосом під музичний ід кобзи чи бандури).  поява дум припадає на хv–хvі століття. особливості народних дум особливості народних дум (історичних): — зображення важливих суспільних подій, видатних історичних осіб; — певне дотримання правдивості життєвих фактів; — докладність поетичної розповіді; — висока поетичність мови; — невелика кількість основних дійових осіб (дві-три); — своєрідність побудови (зачин, основна частина, повтори, кінцівка); — віршована форма (нерівноскладовість рядків, довільна специфіка римування, монорими); — виконання речитативом під акомпанемент кобзи, бандури, ліри; — усне поширення і зберігання; — варіантність тексту; — великий обсяг (як для фольклорних творів).