Нужен анализ стихотворения "на перехресті осені й зими" на перехресті осені й зими навряд чи варто зачинать love story. ліси порожні і поля просторі – чи ж в просторі не згубимося на роздоріжжі осені й зими нізащо зарікатися не буду я ані від тюрми, ні від суми, тим паче від сурми страшного суду. у осені на дні, на самім дні, в холодні дні, нудні й немилосердні, сказати “так” (або сказати “ні”) не легко, як, скажімо, десь у серпні. і в кожнім дні, немов у вигнанні – ми, й невтямки нікому з нас, нікому, що зовсім не на білому коні, і навіть не на іншому якому, – на вmw, або й на бмп зима влетить по вимерзлій шосейці. (чуття – холодне, темне і тупе, мов скринька замикається на серці.) тож чи знайдемо ми спасенний спосіб в передчутті мелодії сурми порятувати цю одквітну осінь з-під гострих крижаних коліс зими… 1992 р.

Воповіданні «лось» письменник розповідає історію про те, як лось, намагаючись напитись з ополонки, потрапив у воду й почав тонути. двоє хлопчиків стали свідками боротьби лісового красеня за життя. зрозумівши, що важкий лось сам не зможе врятуватись, хлопці кинулись на . брати тільки-но встигли визволити тварину з льодяного полону, як пролунав постріл. хлопці не відразу зрозуміли, що куля влучила саме у врятованого ними лося. незабаром з'ясувалось, що вбивцею лісового красеня із сусіднього заповідника став їх рідний дядько шпичак. коли дядько зрозумів, що брати не в захопленні від його здобичі, він злякався, що хлопці можуть повідомити в заповідник про його вчинок. він пробував їм і погрожувати, щоб вони мовчали, і пропонував за мовчанку м'ясо й роги, але діти, нічого не відповівши, пішли до своїх саней. автор завершує оповідання тим, що розгублений шпичак дивиться на мертве тіло лося і йому, як це нещодавно було з дітьми, страшенно хочеться, щоб «лось підняв голову, звівся на свої стрункі міцні ноги і неквапно побіг до лісу, як він ще недавно біг, поки дороги йому не перетнула куля». але лось так і не ворухнувся. є. гуцало спеціально не розповідає про те, що буде далі, пропонуючи замислитись над цим читачу. хоча, що буде далі, здогадатись неважко: хлопці, незважаючи на те, що вбивця — їхній рідний дядько, мабуть, все ж таки повідомлять у заповідник, бо зрозуміли, що шпичак не шкодує про вчинене, а значить, якщо його не покарати, буде продовжувати полювати на заповідних тварин. на відміну від хлопців, шпичак (у кінці оповідання) хотів би побачити лося живим тільки тому, що боїться покарання, а не тому, що зрозумів жахливість скоєного злочину. у невеличкому творі є. гуцало зумів поставити ряд дуже важливих проблем: те, що людина вважає себе царем природи, не дає їй права знищувати тварин для своєї розваги. навпаки, люди мають усвідомити, що їх завдання — оберігати та захищати природу, турбуватись про неї, бути милосердним.

Утворі русалонька із сьомого в мене дуже зацікавив сашко, друг головної героїні софії. мене здивувало його робиться роботящий і добро серпні, відданість своїй подружці і великий родині що складалася з трьох сестер. він працював не рук і день, і ніч, щоб забезпечити свою родину попри невеликий вік. його бізнес ідеї що виникали з нізвідки і швидко перетворилося на дійсність можна брати за приклад. не дивно, що в майбутньому він став успішним бізнесменом і відкрив свій ресторан-- саме такий, на який звернув увагу софія. зустрівши його, я б, перш за все, поцікавився секретами успіху.