Ставлення автора до толі "федько халамидник"

Нещодавно ми читали оповідання "Федько-халамидник", яке написав Володимир Винниченко. Цей твір, а особливо його фінал, справив на мене велике враження.

Володимир Винниченко розповідає про двох хлопчиків — Федька, сина бідного робітника, і Толю, дитину заможних батьків.

Федько-халамидник був дуже чесним і ніколи не брехав. Вадою хлопчика було те, що він заважав іншим дітям спокійно гратися, зчиняв бійки, робив шкоду сусідам. Проте Федько заслужив повагу однолітків, бо був справжнім другом і ніколи не видавав товаришів. Толя був делікатний, ніжний, сумирний. Він завжди був охайний, причепурений, а у двір виходив боязко й поводився тихо.

Одного дня хлопці пішли подивитися, як іде по річці весняна крига. Толю не покликали, але він все одно пішов. Федько вирішив перебратися по хитких крижинах з одного берега на інший і зробив це. Толі здалося, що він теж здатний на такий вчинок: хлопчик ступив на кригу. І тут сталося нещастя. Федько допоміг Толі, і той, як стріла, вилетів на берег. Упевнившись у власній безпеці, Толя навіть не подав палиці своєму рятівникові, тому що боявся опинитися в воді. Інші хлопці кинулися до Федька й витягли його На берег. Коли Федько-халамидник, геть мокрий та синій від холоду, теж був у безпеці, йому навіть не дозволили сказати правду. Толя ж підло звалив вину на Федька. Про те, щоб подякувати своєму рятівникові, Толя навіть не подумав.

Безперечно, Федько-халамидник повівся благородно, врятувавши товариша не тільки від наглої смерті, але й від батьківського покарання. Толя виявився черствою й зовсім байдужою до чужого нещастя людиною. Ще Толя — брехун і негідник. Коли Федько захворів на запалення легенів і помер, цей боягуз, обдуривши матір Федька, забрав чижика. А коли на цвинтарі ховали нещасного Федька, Толя спокійно грався з пташкою й не відчував ані жалю, ані смутку, ані докорів совісті.

Поведінка Федька викликає в мене захоплення, а поведінка Толі — справжнє обурення. Замість того, щоб берегти такого вірного товариша, Толя став причиною смерті Федька. Байдужість Толі майже лякає мене.

Сьогодні, коли навколо так багато черствості й ненависті, треба виховувати в собі риси характеру, властиві Федькові-халамиднику, і позбуватися рис, які мав Толя.

Автору було дуже шкода хлопчика

1. В ( пустельник казав драконові, якщо я не помиляюсь)
2.А
3.В
4.  Кінь Шептало втік від Степана через те, що вбачав принизливою для себе важку роботу. Цей кінь був особливої масті, а конюх звертався до нього з повагою. Проте одного дня кінь був відправлений на роботу в упряжі та відчув силу батога і на собі - Степан його вдарив. Шептало розлютився, адже це було низько. Він втік на волю, проте згодом повернувся, спочатку вибруднившись як слід, щоб стати таким як усі.
5 Через те, що баба,яка робила це зілля, була глухою і все переплутала.
6. Дракон загинув від руки джури Пана Лавріна, бо самому князеві потрібен був зять, а на той час дракон був ворогом для всього князівства. Тому він з ним і домовился. 
7. 1. Це те, що дракон їсть траву, фрукти, а не м*ясо.
2. Дракон навчився розмовляти і писать грамотно.
3. Дракон став поетом.
 

Может ли один человек изменить общество? Этот вопрос остается актуальным и по сей день. Попробуем дать на него ответ. Человек- часть общества, и, изменяясь сам, меняет общество. Но людей вносить какие-либо изменения в жизнь общества, гораздо меньше чем тех, кто готов мириться с несправедливыми и жестокими общественными условиями. Ведь некоторые даже и подумать не могут о том, чтобы внести какие-либо изменения в свою жизнь, что уж говорить о жизни общества. Такие люди, согласные со всеми недостатками общества, и тормозят развитие социума, являются балластом. Следовательно, изменить общественную жизнь не только, изменить общественную жизнь не каждый, а только целеустремленный, ответственный, социально активный, смелый человек.
Примером может послужить комедия известного русского писателя девятнадцатого века Александра Сергеевича Грибоедова «Горе от ума».
В образе Чацкого –главного героя произведения-автор воссоздал человека нового общества- общество культуры, свободы и гуманности. И образ этого умного и развитого человека противопоставляется консервативному «фамусовскому обществу». Он выступает против чужой культуры, в то время как все гости Фамусова копируют обычаи и наряды заезжих иностранцев, выражая тем самым презрение к родной культуре. На основе этого и возникает столкновение сторон. Еще один конфликт между молодым, образованными дворянином и его оппонентами возник из-за любви к чтению. Он считал. Что книги человеку набираться знаний, опыта, улучшить свое образование, а Фамусов был противником чтения: «Собрать все книги бы да сжечь»,- говорил он, считая, что современному человеку они не нужны, что любовь к чтению- это обуза. Главной отличительной чертой Чацкого от чопорного «фамусовского общества» является полнота чувств. Во всем он проявляет истинную страсть, всегда пылок и горяч душой. Но, несмотря на все достоинства Чацкого, у него не получается изменить «фамусовское общество», а все потому, что Фамусов вместе со своими гостями, пропуская слова Чацкого мимо ушей, не придавал им большого значения, а он все продолжал и продолжал «метать бисер перед свиньями», что само собой не привело к положительному результату. В конце произведения Чацкий восклицает: «Карету мне! Карету! Сюда я больше не ездок!», - и уезжает, бросив все попытки изменить столь раздражающее его «фамусовское общество», поняв, что все это бесполезно.
Таким образом, можно сделать вывод, что изменить общество возможно, но сделать это не каждый. Ведь мало того, что к этому процессу нужно подойти максимально благоразумно, расчетливо и ответственно, взвесив все «за» и «против». Главное, чтобы общество было готово к этим переменам, чтобы оно не противилось им. Ведь, если общество не принимает какие-то нововведения, то бессмысленно их навязывать, так как еще одним немаловажным фактором является то, что эти изменения должны пойти исключительно на пользу обществу, а ни в коем случае не наоборот.