Поема давня казка як поетичний маніфест лесі українки

Ем... Завтра напишу гдето 2 страниц.

Твір на тему: «Хто в Україні гідний називатися патріотом»

Чимало останнім часом говорять про патріотизм, особливо сьогодні, коли постає питан­ня про любов до рідної землі, уміння і бажання її захищати навіть ціною власного життя. То­чаться суперечки, кого можна назвати патріотами, адже є люди, які обожнюють красу рідно­го краю, користуються її благами, але скаржаться на оточення; є такі, що люблять минуле і критикують сьогодення; є й такі, що голосно сповіщають про свою любов до України і наро­ду; є й такі, кого мало хто знає, але вони своєю невтомною працею примножують матеріальні цінності; є герої, які зі зброєю в руках захищають честь і незалежність своєї держави, віддаю­чи за неї життя... То хто ж справжній патріот?На мою думку, патріот — це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, готова її захищати в найважчі хвилини, людина, що живе і працює заради процвітання свого краю. Інколи, і навіть сьогодні, з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Сьогодення є прикладом цього, адже багато синів і дочок України віддали за неї найдорожче — життя. Ми стали свідками цього. Події Майдану, війна на Сході... І досі пролива­ється кров найщиріших патріотів.

Історія свідчить, що українці в усі часи були патріотами. Про це розповідають історичні пісні й думи, художня література. Прикладом самовідданого служіння рідній землі є, наприклад, Яро­слав Мудрий, справжні патріоти Залізняк, Гонта, Кривоніс, Дорошенко, Богдан Хмельницький, Ле­ся Українка, Тарас Шевченко, Михайло Грушевський, Василь Стус, Іван Пулюй, наша сучасниця Ліна Костенко.

Порушує тему патріотизму та засуджує балакунів-псевдопатріотів В. Самійленко в поезії «Па­тріоти». Справжнім патріотом у цій поезії, на мою думку, є третій юнак, який

...бачив душею Вкраїну

І все, що вона добула.

Письменник намагається до читачам не купитись на гарні слова, а дбати про свій край, любити рідну землю, працювати для неї.

Я ще зовсім юна. І хоча життєвого досвіду в мене небагато, проте розумію, що дуже легко лю­бити Батьківщину, коли вона багата і могутня, значно важче — коли вона слабка і незахищена. Та хіба зможуть справжні сини кинути хвору матір напризволяще? Я не засуджую тих людей, які в пошуках кращої долі емігрували за кордон, але впевнена, що вони глибоко нещасні, бо, можливо, маючи матеріальні блага, вони не мають змоги дихати рідним повітрям, бачити, як ростуть їхні діти, уклонитися рідній оселі, захищати свою землю від ворогів.

Отже, справді, справжніми патріотами є ті люди, які не розказують про любов до рідного краю, а захищають його навіть ціною власного життя, працюють і живуть задля його процвітання, примножуючи набуте.

Якщо говорити про те, що ми можемо показати Європі, то в нас цього дуже багато. Київ вражає європейців тим, що це місто побудовано зовсім за іншою візуальною схемою, ніж традиційні міста Європи. Тому Київ є невизнаною культурною столицею Європи. Його не порівняти з безліччю міст. Ми можемо сміливо говорити, що в нас тут була культурна столиця, коли ще в Парижі кози на вулицях паслися. У нас є старовинні православні храми, яких у Європі ніде немає. Архітектура нашого міста відрізняється від усіх європейських. Тому, приїхавши до Києва, можна побачити зовсім інше місто, ніж Берлін, Варшава, Бухарест. Ми могли б вразити європейців, бо в нас є для цього база. На жаль, крім славетної історії у нас немає інших факторів, необхідних для популяризації міста. 
Місце, яке могло б уособити в собі старий Київ і привернути увагу європейців – Андріївський узвіз. Але ж стан, у якому він перебуває, жахливий. Перлина Андріівського узвозу – Андріївська церква під загрозою зруйнування. Театр, який там має бути, недобудовано, у приміщеннях замість сувенірних крамниць, галерей і ресторанчиків зараз починають з’являтися офіси. Тобто ми маємо багато чого цікавого, та не можемо його належним чином оформити та представити гостям. Тому треба не тільки з точки зору цього статусу, а взагалі більше уваги приділяти культурі. Якби ті гроші, які вкладаються в певні соціальні об’єкти, були б спочатку вкладені в туризм, то вони б дали ті ж соціальні гроші на другому етапі. І наше місто може стати туристичним центром, адже тут є що показати. Треба лише заохотити туристів приїжджати до Києва.