Характеристика федька і толі з тексту "федько-халамидник"

План характеристики образу толі 4.1. толя — син хазяїна будинку. 4.2. опис зовнішності толі. «це була дитина ніжна, делікатна, смирна. ходив завжди чистенький, чепурненький, на двір він виходив боязко, ніколи не розбишакував», «…штанці на ньому бархатові, не то чудні, не то винуваті, не то злякані», «випещені ніжки». 4.3. риси характеру і поведінка героя: а) тендітний; («…чистенький. ніжний, з щічками, як проскура») б) богобоязливий; («…тихенько хреститься й блідніє…») в) самоповажний; («…він терпіть не міг, як йому цей федько говорив: «толька». наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…») г) брехливий; («неправда! неправда! — ще жалібніше і з страхом забився толя. — я не хотів іти, а вони мене потягнули на річку. а потім федько узяв і пхнув мене на кригу… спитайте всіх…я не винен») д) байдужий до горя інших; («коли федькова труна сховалась за рогом вулиці й не було вже нікого видно, толя одійшов од вікна, перекрутився на одній нозі й побіг гратися з чижиком»). е) підступний; («…чижика він сказав федьковій матері віддати йому, бо він його виграв у федька») 4.4. «лякливий, як заєць, а шкідливий, як кішка». (народна мудрість про героя). «федько халамидник» характеристика толі образ толика — панської дитини, яку оберігали від будь-яких труднощів, протиставлений образу федька. це протиставлення виявляється і в портретних характеристиках, а особливо через поведінку в критичній ситуації. толя сам напросився на крижини, бо його мучила заздрість до федька, але зізнатися в цьому своїм батькам він побоявся. толя сприймає благородний вчинок федька як належне, його не мучить сумління, що він обманув, звалив свою провину на товариша. коли федько помер, толик навіть не прийшов попрощатися з ним, лише байдуже спостерігав з вікна за похоронною процесією. засобом характеристики цього героя є й фінальний епізод: толя приходить до матері федька забрати чижика, хоча федько виграв суперечку і цей чижик уже йому не належав. за виразних деталей автор дає зрозуміти нам, яка людина виросте з цього толика. неоднозначно зображені батьки федька-халамидника: їх поведінка стосовно сина видається жорстокою, але вона психологічно вмотивована. батьки федька знаходяться в повній залежності від толикових, бо знімають у них квартиру і в будь-який момент можуть опинитися на вулиці. цим і зумовлене таке строге покарання сина за те, що він образив хазяйську дитину. надзвичайно прикро, що толя, якого врятував ціною власного життя федько, навіть не робить ніяких висновків, більше того, він аніскільки не засмучений тим, що сталося. виходить, що благородний учинок «халамидника», який призвів до страшної трагедії, був непотрібний, бо зрозуміло, що такі, як толик,

Снежинка

Жил-был король, и была у него дочь. Звали ее Снежинка, потому что она была из снега и таяла при лучах солнца. Но, не смотря на это, сердце у не было очень доброе. У короля не было жены и говорил он снежинке: "Вот ты вырастешь и кто обо мне будет заботиться? " Снежинка видела страдания короля-отца и предложила найти ему жену. Король согласился. Через некоторое время нашел король себе жену, звали ее Розелла. Была она злой и завидовала своей падчерице. Снежинка дружила со всеми животными, так как людей к ней пускали, ибо король боялся, что люди могут причинить зло его любимой дочери.

С каждым днем Снежинка росла и расцветала, а мачеха придумала, как избавиться от нее. Узнала Розелла тайну Снежинки и решила, во что бы то ни стало погубить ее. Позвала она к себе Снежинку и сказала: "Дочь моя, я очень сильно заболела и мне только отвар, который варит моя сестра, но живет она очень далеко." Согласилась Снежинка своей мачехе.

Девочка отправилась в путь вечером, нашла, где живет сестра Розеллы, взяла у нее отвар и поспешила в обратный путь. Но начался рассвет и превратилась она в лужицу. Там, где растаяла Снежинка вырос прекрасный цветок. Розелла сказала королю , что отпустила Снежинку посмотреть на белый свет, а она так и не вернулась. Огорчился король, ждал днями и ночами свою дочку.

В лесу, где вырос сказочный цветок, гуляла девушка. Взяла она цветок домой, стала за ним ухаживать и разговаривать с ним. В один весенний день цветок расцвел и выросла из него девочка. Этой девочкой оказалась Снежинка. Отправилась она вместе со своей во дворец у несчастному королю и рассказала все батюшке. Король рассердился на Розеллу и выгнал ее. А своей дочки признал как вторую дочь. И живут они вместе с тех пор очень счастливо.

Савка — компаньйон Калитки, змучений бідністю селянин, який живе у боргах і не знає, як існувати далі. Доведений до відчаю, він згоден продати дияволу власну душу. Він навіть ходив на Івана Купала на роздоріжжя кликати Гната Безп’ятого! Аби тільки розбагатіти, наблизитися до «хазяїнів», придбати до рук ще шматочок. Адже, за його мораллю, «з грішми, сказано ж, і чорт не брат». Але в грошових справах немає ні братів, ні кумів: Калитка позичає Савці гроші не тільки під нечуваний процент, а ще, для певності, вимагає «запродажню запись на воли».