Яке значення має літопис повість минулих літ для української культури

Повість минулих літ дає змогу пролити світло на події, культуру та звичаї минулих років. Дає змогу дізнатися про своїх предків та рідну землю. Завдяки повісті зявилися твори та вірші про князів та їхні подвиги

Сочинение на тему «Россия - родина моя»

Я родился в самой замечательной стране  -  в России. Я патриот, поэтому люблю свою страну. Для меня это самая лучшая страна, ведь именно в ней живут мои родители, подарившие мне жизнь, и в ней я вырос. Россия большая страна с безграничными возможностями. Я не понимаю тех, кто хочет отсюда уехать, как будто в других странах жизнь намного лучше.

У нас самая красивая природа, с бескрайними полями, душистыми травами и ароматными цветами. В лесах растут великие и могучие деревья, которые зимой выглядят просто волшебно. Вообще зимним лесом можно восторгаться и восхищаться бесконечно. Даже приезжающие туристы ценят красоту русской природы. Мы должны беречь ее и ценить то, что у нас есть. Животных в наших лесах тоже много, только наши люди относятся к природе как к чему-то должному и совершенно ее не берегут.

Земля в России полна различных полезных ископаемых, поэтому многими ресурсами мы обеспечиваем себя сами. Да и в другие страны поставляются наши ресурсы. Люди славятся своим гостеприимством и готовы другим. Наша страна самая многонациональная и сейчас все нации живут в мире и дружбе. Только мы можем похвастаться разнообразием традиций и праздников. Наша национальная кухня несравнима ни с чьей другой кухней в мире.

Я действительно горжусь своей страной. Наш народ не победить, ведь мы сильные духом и никогда не бросаем товарища в беде. Конечно в России, как и в других странах, есть свои проблемы, но они есть у всех стран. Поэтому не стоит искать лучшей жизни за рубежом, ведь не зря говорят о том, что хорошо везде, где нас нет. Есть иностранцы, которые хотят жить в нашей стране, поэтому мы должны ценить то, что имеем. Такой красивой и необъятной родины нет ни у кого, только у жителей нашей страны. Мы должны беречь Россию и гордиться, что родились именно здесь.

Дитинство — весела і щаслива пора. Адже в дитинстві найменші події здаються значними і великими пригодами. Так відбувається і в повісті В. Нестайка «Тореадори з Васюківки», яку я прочитав з великим задоволенням.

Це яскрава і цікава оповідь про пригоди двох товаришів під час літніх канікул. Герої твору Іван Рень та Павлуша Завгородній ніколи не скаржилися на те, що їм нудно. У них ніколи не виникало питання про те, куди себе подіти і куди прикласти свої сили. Хлопчаки постійно щось вигадували і не сиділи на місці. Їхні голови напружено працювали над тим, яку б ще цікаву «штуку утнути», і «штуки» ці виходили у них занадто добре.

Наприклад, взяти хоча б намір товаришів прокласти у селі лінію метро і зробити декілька станцій з цікавими назвами: «Крива груша», «Клуня» тощо. І це була не лише мрія, бо енергійні винахідники, не відкладаючи, узялися копати тунель, який проліг під свинарником. Але хлопці чогось не врахували і стеля тунелю не витримала п’ятипудової плямистої свині на прізвисько Манюня. Вона з тріском провалилася у вириту товаришами яму. Ця невдача примусила друзів на деякий час забути про свої витівки, але зовсім ненадовго.

Потім Ява (Іван) та Павлуша вирішили влаштувати бій биків і стати тореадорами. Кандидатуру колгоспного бугая хлопці відкинули одразу, адже його боявся навіть зоотехнік. Ще один кандидат, цап Жора, був для товаришів несерйозним суперником. Врешті-решт тореадори зупинили свій вибір на корові з дивним ім’ям Контрибуція. Та дарма, що Ява і Павлуша махали перед очами корови червоним килимком, що тягали її за вуха і штовхали — Контрибуція ніяк не хотіла ставати до бою. Тоді Ява розлютився і боляче вдарив корову по губі. Тут і почалася справжня корида: ображена корова миттєво відреагувала і невезучий тореадор опинився високо над землею. А за мить товариші щодуху тікали від Контрибуції, доки не забігли у болото, де й чекали, доки розлючена тварина не заспокоїться.

Та дозвілля непосидючих друзів обмежувалося не тільки клопотом для дорослих та їхніми витівками. Ява та Павлуша були сміливими і добрими хлопчиками. Наприклад, коли друзі почули, як у колодязі скиглить цуценя, вони одразу ж кинулися його рятувати.

Від пригод друзів та їхніх однокласників у мене залишилися незабутні світлі враження, адже книга В. Нестайка сповнена дитячими фантазіями, теплом і добрим гумором. Мабуть, і в самого автора було незабутнє та веселе дитинство, бо тільки людина, яка у своїй пам’яті зберегла найкращі миттєвості дитячих років, могла написати такий чудовий твір, як «Тореадори з Васюківки».