Повідомлення про життя і творчість л.і.глібова.

Народився у селі Веселий Поділ Хорольського повіту. Його батько, Іван Назарович Глібов, був управителем кінськими табунами в маєтку поміщика Гаврила Родзянки. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, куди з Веселого Подолу перейшов на роботу його батько, забравши з собою сім'ю.

Початкову освіту здобув удома за до матері, а 1840 року вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші і де виходить його перша збірка російською мовою «Стихотворения Леонида Глебова» (1847). До жанру байки Глібов звертається під час навчання у Ніжинському ліцеї вищих наук, тоді ж деякі з них друкує у газеті «Черниговские губернские ведомости».

Після закінчення ліцею (1855) Глібов працює вчителем історії та географії в Чорному Острові на Поділлі, а з 1858 — у Чернігівській чоловічій гімназії, гаряче захищає прогресивні педагогічні методи. Навколо сім'ї Глібова групується чернігівська інтелігенція. 1861-го письменник стає видавцем і редактором новоствореної газети «Черниговский листок». На сторінках цього тижневика часто з'являлися соціально гострі матеріали, спрямовані проти місцевих урядовців, поміщиків-деспотів, проти зловживань судових органів. За зв'язки з членом підпільної організації «Земля і воля» І. Андрущенком у 1863 Глібова було позбавлено права вчителювати, встановлено за ним поліцейський нагляд.

Два роки поет живе у Ніжині, а 1865-го повертається до Чернігова та деякий час працює дрібним чиновником у канцелярії губернатора. З 1867 він стає управителем земської друкарні, продовжує активну творчу працю, готує збірки своїх байок, видає книги-«метелики», друкує фейлетони, театральні огляди, публіцистичні статті, поезії російською мовою, твори для дітей.

Помер 10 листопада 1893 в Чернігові, де його й поховали на території монастиря Святої Трійці (вул. Толстого, Болдина гора) .

Творчість

Терентій Гаврилович — мільйонер, і хоча він "з мужиків", проте володіє кількома економіями, неозорими степами, на нього працює цілий штат управителів. Яким же шляхом збагатився Пузир? Шляхом гноблення простих людей, нечесних антигуманних махінацій, бо у погоні за наживою головний персонаж п'єси "Хазяїн" не гребує жодними засобами: годує робітників хлібом, замішаним на полові, намагається заплатити їм якнайменше, скуповує за безцінь овець у збіднілих селян, дає згоду на незаконні оборудки. І все це заради того, щоб "урвати" ласий шматок, яким для Пузиря є гроші й землі.

Задовольняючи свою жадобу збагачення, Терентій Гаврилович забуває про розвиток у собі позитивних душевних якостей, для нього порожнім звуком є такі слова як "освіта", "культура", "духовність".

Объяснение:

Дивний школяр 
Двох онуків дід старий 
Посадив на руки 
Та й розказує казки,
Слухають онуки. 
Раптом менший запитав: 
— А скажіть, дідусю, 
Ви ходили в перший клас? 
— Та ходив, Павлусю.— От був номер! — малюки 
Сміхом залилися, 
— Як до школи ви прийшли 
З бородою й лисі.

Найкраща мова
Йде синок до школи вперше. 
Пита батька мати: 
- Якій мові ми синочка 
Будемо навчати - 
Українській чи російській? 
Обидві ж хороші. 
- Хай вивчає ту, якою 
Печатають гроші.

Зразковий предок
Як зразковий предок, та близька людина,
батько витягнув щоденник із портфеля сина.
Відкриває, там оцінок як у полі гички,
пара трійок, кілька двійок, решта — одинички.
Подививсь на сина скоса, синок здогадався,
і під стіл від артрозносу евакуювався.
Вилазь звідти, каже батько, вилазь буде краще.
Ну і в кого ж ти вдалося отаке ледаще?
Неохоче полоненник вибрався з під столу,
— так то ж я знайшов твій щоденник і носив у школу,
показав, щоб наш учитель більше не чіплявся,
у кого я такий олух ледачий удався.  

Гумореска про братів молодших
— Зараз, дітки, — каже вчитель,
— будем твір писати про братів молодших наших
 — птахів та звіряток,
про пернатих наших друзів і чотириногих.
От Володя і нашкрябав, сам, без до
 «Ми із татом у суботу йшли по лісосмузі
 і підстрелили з берданки
трьох пернатих друзів.
Біг ще друг чотириногий,
 тільки дуже спритний,
як шурнув у кукурудзу
— не вдалося вбити.
Все одно у нас в коморі м'яса є багато:
брата меншого в неділю вполював мій тато.
 А наступної неділі підем на лисичку.
Гадом буду, як не встрелим бісову сестричку».

Гумореска про грамотних дітей
Як це добре, громадяни,
Мати грамотних дітей!
— Яких знаєш писателів? —
Пита сина Ялисей.
— Пушкін.
— Гоголь.
— Достоєвський.
— Горький, Мамін-Сибіряк.
— Ну а далі далі, синку.
Лев Толстой, Гюго, Бальзак. —
Ялисей зрадів: — Прекрасно! —
Ось ми й вияснили так,
Що на вулиці Толстого
Я в пивній забув піджак.

Школярі в гуморесках
Петя Коржик той, що ходить до третього класу,
Листа в село накарлякав дядькові Панасу.
—Добрий день вам любий дядьку, я ходжу до школи,
Ми чули, що ви на тім тижні свиню закололи.
Ми вас просимо у гості мама, я і тато,
І всі разом на вокзалі будем зустрічати.
На пероні між людьми я вас перший побачу,
Держіть в руках банку смальцю і ногу свинячу.