До кого звертається тарас шевченко у творі заповіт

«Заповіт» Тараса Шевченка є програмним твором автора, бойовою програмою для закріпаченого народу, неповторним поетичним заповітом у світовій літературі.Твір був написаний у грудні 1845 року, коли Шевченко лежав хворий у Переяславі у знайомого лікаря А. Козачковського. Літературознавець Г. Нудько писав, що хоч поштовхом до написання вірша була тяжка хвороба автора, проте «причини, що породили твір, крилися в тій суспільно-політичній дійсності, яку гав і вивчав поет у 30—40-х роках...»

Вірш починається звертанням поета до народу. У ньому висловлюється палка любов до трудящих, до рідної землі, віра в те, що пригноблені повстануть, розірвуть кайдани і побудують нове суспільство. Спочатку автор ніби спокійно висловлює своє бажання бути похованим па могилі, серед широкого українського степу. Він хоче:

Щоб лани широкополі,І Дніпро, і кручіБуло видно, було чути,Як реве ревучий.Дніпро тут символізує могутність народу. Автор замість звичайного «реве Дніпро» використовує тавтологію «реве ревучий», щоб надати образові сильнішого звучання, щоб підготувати читача до сприйняття думки про повстання. І одразу ж після змалювання картин природи звучить заклик до повстання:

Поховайте та вставайте,Кайдани порвітеІ вражою злою кров'юВолю окропіте.Усі дієслова цього уривку стоять у наказовому виражаючи волю автора, який спонукає інших до дій. Висловлюється впевненість у тому, що все це буде здійснено, що народ обов'язково повстане й розірве віковічні кайдани. Наприкінці вірша Т. Шевченко звертається до майбутніх поколінь, він ніби переноситься в нове суспільство, в якому не буде неволі й рабства. Нову сім'ю народів поет називає великою і вільною. У «Заповіті» звучать нотки й суму, й гордості, а найбільше — віри в перемогу, в те, що завтрашній щасливий день неодмінно настане, а щастя прийде тоді, коли Дніпро «...понесе з України у синєє море кров ворожу».

Мріє Т. Шевченко, як і О. Пушкін у поезії «Я пам'ятник собі воздвиг нерукотворний...», прийняти шану від майбутніх поколінь. Він пише:І мене в сім'ї великій,В сім'ї вольній, новій,Не забудьте пом'янути

Незлим, тихим словом.У поезії «Заповіт» відчувається сила народу, віра в його безсмертя, впевненість у неминучій перемозі. Т. Шевченко не тільки висловлює мрію про майбутнє, а й прагне уявити його собі, закликає до революційної боротьби.

Непосильна робота у Лейби Піди кобилу приведи, / Подай патинки господині / Та принеси мені води, / Вимети хату, внеси дрова, / Посип індикам, гусям дай, / Піди до льоху, до корови / Та швидше, хаме!.. Постривай! / Упоравшись, біжи в Вільшану: / Їмості треба. Не барись. Ярема гнувся, бо не знав, / Не знав, сіромаха, що виросли крила, / Що неба достане, коли полетить, / Не знав, нагинався… Мрії про вільне щасливе життя. Тяжко жить на світі, а хочеться жить: / Хочеться дивитись, як сонечко сяє, / Хочеться послухать, як море заграє, / Як пташка щебече, байрак гомонить / Або чорнобрива в гаю заспіває… Сирота Ярема, сирота убогий: / Ні сестри, ні брата, нікого нема! / Попихач жидівський, виріс у порогу; / А не клене долі, людей не займа. Сирота Ярема — сирота багатий. Багатий на лати / Та на дрібні сльози — бодай не втирать! / Доле моя! Доля де тебе шукать? Нащо мені врода, / Коли нема долі, нема талану! / Літа молодії марно пропадуть. / Один я на світі без роду, і доля — / Так і мене люде не знають де діти. / За що ж одцурались? Що я сирота? Найду або дома, або за Дніпром / Ляжу головою… Ярема — Оксані. Одягну тебе, обую, / Посаджу, як паву,— / На дзиґлику, як гетьманшу, / Та й дивитись буду. Кращої немає / Ні на небі, ні за небом; / Ні за синім морем, / Нема кращої за тебе! Про майбутнє подружнє життя. Як жить вони будуть / Укупочці, як золото / І долю добуде, / Як виріжуть гайдамаки / Ляхів в Україні, / Як він буде панувати, / Коли не загине. Подорож Яреми до Черкас. Так думав, ідучи в латаній свитині, / Сердега Ярема з свяченим в руках. Жорстокість героя до ворога. А Галайда, знай, гукає: / Кари ляхам, кари! / Мов скажений, мертвих ріже, / Мертвих віша, палить. Ярема-месник. А Ярема — страшно глянуть — / По три, по чотири / Так і кладе. Жага до помсти. Чом я не сторукий? / Дайте ножа, дайте силу, / Муки ляхам, муки! / Муки страшної, щоб пекло / Тряслося та мліло! Страждання за полоненою коханою: Як убитий. Тяжко йому, / Тяжко, а не плаче. / Ні, не плаче: змія люта, / Жадна випиває / Його сльози, давить душу, / Серце роздирає. Чом я вчора, поки не знав, / Вчора не загинув! / А сьогодні, коли й умру, / З домовини встану / Ляхів мучить. Галайда-козак. …Не в свитині — / В червонім жупані. Оксана — про мужність Яреми: Я бачила — кати-ляхи / Трусилися, мліли, / Як хто скаже про Галайду. Не ріже — лютує: / З ножем в руках на пожарах / І днює й ночує / Не милує, не минає / Нігде ні одного; / За титаря ляхам платить / За батька святого, / За Оксану…Джерело: http://dovidka.biz.ua/gaydamaki-tsitatna-harakteristika-yarema/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

 

Мій улюблений літературний герой- швайка з повісті" джури козака швайки". я вважаю його прикладом для себе та хочу бути схожою на нього. тому що він був сміливим, ніколи не опускав руки, завжди доводив діло до кінця. він дуже прагнув здобути перемогу та встановити справедливість. швайка мав ліпшого друга вовка, якого звали барвінок. барвінок врятував життя швайці. швайка був цілеспрямований та чесний. отже, за його гарними рисами характеру, на мій погляд він найліпший літературний герой. я дуже хочу на нього бути схожою.

зважаючи на творчість в. сосюри, я все ж маю думку, що справді істинність щирих почуттів людини - невідємне багацтво її інтимного світу. томущо, саме оте свіже й не порочне відчуття любові - благо тієї людини, яка має його завжди по життю. такими відчуттями просякнута його творчість. вони зрушують усі перешкоди, руйнують неприязнь і наповнюють людську душу  добром.

природу, потому что её надо понимать и читать дольше как книгу, в которой много загадок.

Объяснение: