Как я понимаю - счастье ? на основе тексту скарб як я розумію - щастя, на основі твору скарб

Як ми знаємо, що в творі Скарб,для Павлуся щастя-це було їжа та сон.Все що він хотів,це все виконувалося!
А для мене щастя це зовсім інше.
Я думаю,що для кожного щастя-це індивідуальне,тобто особисте)
Для мене щастя-це сім'я. 
Сім'я-Це найцінніший скарб у житті кожної людини.
МаА і тато подарували нам життя,і роблять все щоб ми були щасливі 
Отож,любіть і цінуйте свою сім'ю

1965 рік. Провесінь. Надмор’я Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху. Потім був дід Родим. Власне, його руки, як широкі теплі лопати, Від них малюк заспокоївся й притих. Мав він блакитні очі, тож назвали — Сивоок. Родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. Він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. Найбільше — богів. Потім фарбував і обпалював на вогні. Усе сяяло різнобарвністю. Дід був мовчазний. Сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив — і Перуна, і Белеса, і Сварога. Найбільше ж хлопчик любив Ярила. Тільки пізніше здогадався чому — той був схожий на діда! Приїжджали купці й купляли богів, а Родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. Він нікого не боявся. Але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. Почали трощити готових богів на полицях, Родим кинувся захищати — і поліг від меча. Сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу. Після багатоденного блукання по Лісу Сивоок потрапив до медовара Ситника і закохався в його дочку Величку. Але, не витримавши підневільного життя у Ситника, втік у пущу. Там познайомився з Лучуком — вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. Вони вирушили разом у мандри. 1941 рік. Осінь. Київ Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре. Полонені не виказують Отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина Бориса і називав себе. Рік 1004. Київ Сивоок і Лучук потрапили до Києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора і запросив до себе охоронцями.

Малкович — сучасний поет. Автор кількох , поетичних збірок, директор і власник приватного дитячого видавництва. Автор і упорядник багатьох дитячих книжок. Фактично, через діяльність І. Малковича в Україні почали активно видавати книжки для дітей. Видані в видавництві твори визнано на багатьох міжнародних книжкових виставках, а поезії автора увійшли в літературний процес сучасності як оригінальне і самобутнє явище. «З янголом на плечі». Ліричний герой «бреде собі самотньо із янголом на плечі» і «жене його у спину сірий маятник життя». «А він йде і йде, хоча вже й не дихає свіча, лиш вуста дрижать гарячі: янголе, не впадь з плеча». Поезія І. Малковича наскрізно символічна. Але цей символізм нескладний для розуміння. Оптимістичний погляд на життя, тепло та щирість поетичного слова роблять твори поета дуже емоційними, якимись інтимними, ніби промовленими пошепки до читача.

Читать полностью: http://tvori.com.ua/poeziya-ivana-malkovicha-abo-suchasnij-svit-ne-zhorstokij/#ixzz41SpxKVY5