Що означають вислови: у дніпра веселочка воду позичає , лани мріють?

1. Те, що веселка бере свій початок саме з води, у данному випадку з Дніпра.
2. А в ланах  дуже тихо, тому й кажуть, що вони мріють

Повість м. коцюбинського "дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку xix ст. у повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за дунай, де після зруйнування запорозької січі 1775 року було засновано задунайську січ. але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". і невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні. головні герої повісті — остап та соломія — кохали одне одного. але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж соломію за свого хурмана. пан катував нагаями дідуся остапа, збирався забити самого остапа за його сміливе слово. все це спричинило до втечі. остап мав на меті жити поміж вільних людей, а соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про остапа. цим мріям не судилося здійснитися. остап і соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. важким був шлях за кордон. але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку остапа було поранено, потім соломія і остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана. соломія не уявляла собі життя без остапа, тому хотіла визволити його. для цього вона склала план і разом з іваном котигорошком спробувала відбити остапа у турків, коли вони перевозили його через дунай. але ця спроба визволити остапа закінчилася загибеллю соломії та івана. остап залишився живий. на все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. втрата соломії була для нього втратою половини душі. гірке, самотнє життя прожив остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі. 

    невелике за обсягом оповідання дуже влучно висміює підлабузництво. 

      герої твору приятелі, що мають дуже різні характери. протилежна зовнішність підкреслює цю різницю. ми бачимо, що в дитинстві товстий приятель був неабияким бешкетником. хоч дослужився до чину таємного радника, але залишився люб’язним та щирим, першим чемно вітає старого приятеля. любить добре попоїсти. натомість тонкий ще в дитинстві любив ябедничати. при зустрічі хвалиться своєю посадою колезького асесора: «служив, знаєш, у департаменті, а тепер сюди перевели столоначальником по тому ж відомству». незадоволений платнею, тому підробляє. спочатку трохи зверхній: «ну, а ти як? либонь уже статський? га? » . та найбільше викликає зневагу його підлабузництво перед старим знайомим, коли дізнається, що товстий приятель дослужився до вищого чину. «тонкий раптом зблід, скам'янів, але скоро обличчя його скривила широчезна посмішка; здавалося, що від обличчя і очей його посипались іскри. сам він зіщулився, згорбився, звузився..».

  чехов вдало висміяв людські вади. зустріч старих друзів триває тільки декілька хвилин. але вона наглядно показує читачу, як улеслива та нещира людина може швидко змінювати свою поведінку і вигляд.