Твір мініатюра "який шлях у житті обираю я" заоповідання г.тютюника

Людина за час свого життя стикається з необхідністю вибору. Найскладніший вибір – це вибір свого життєвого шляху. Той шлях, який вибраний в якості основного, визначає всі рішення людини. На жаль, далеко не всі визначаються зі своїм життєвим шляхом вчасно. Через це такі люди метаються, весь час переглядають своє ставлення до тих чи інших проблем і, загалом, їх складно називати щасливими. Я вже задумуюсь над тим, який шлях буде обрано мною. Я його ще не вибрав і розглядаю різні варіанти. Одним з таких варіантів є шлях Дон Кіхота.

Як відомо, Дон Кіхот вибрав шлях служіння суспільству. Його ніяк не можна було назвати байдужою людиною. Він дійсно цікавився тим, як живуть інші, намагався до м. Для нього були характерні такі якості, як готовність до жертовності, інтерес до чужих справ і проблем, він опікувався і допомагав людям, яких зовсім не знав. Йому були абсолютно невластиві відчуженість від чужих справ, байдужість і егоїзм. Але чи можу я займати таку ж позицію і вести себе так само, як Дон Кіхот? Це питання непросте.

З одного боку, я дуже люблю людей, які мене оточують, і надзвичайно сильно хочу їм до коли в їх житті з’являються якісь проблеми чи негаразди. Але при цьому я не впевнений, що у мене вистачить для цього сил. Якщо допомагати, то по-справжньому. Якщо людина береться допомагати іншим, вона повинна бути готовою взяти на себе справжню відповідальність і допомагати так, як ніколи раніше, адже йому будуть вірити і сподіватися. Я зовсім не впевнений, що у мене вийде робити все це так, як потрібно. Саме з цієї причини шлях Дон Кіхота, швидше за все, мені зовсім не підходить.

Втім, для мене підходить шлях звичайної порядної людини. Я можу з упевненістю сказати, що готовий надавати посильну до своїм друзям і близьким, бути для них справжнім другом і товаришем. Крім того, я також готовий утримуватися від зла по відношенню до інших людей. Так, зробити це зовсім не просто, але я до цього готовий, а тому і повною мірою впевнений, що у мене все вийде.

У житті дуже потрібно вибрати правильний шлях. Якщо людина обрала правильний шлях у своєму житті, вона гарантовано буде чистою хоча б перед своєю совістю. На прикладі Дон Кіхота ми бачимо випадок того, як людина обрала важкий шлях, але може бути задоволена тим, що їй все вдавалося. Я не вважаю, що мені під силу аналогічний шлях. Однак, в той же час, я думаю, що в повній мірі впораюся з нормальним добрим шляхом порядної людини.

Казки — віддзеркалення народної мудрості. Усе, що люди пізнали та усвідомили за багатовікову історію, усе, у чому переконує досвід повсякденного життя, відбилось у казках. Ці захоплюючі оповіді дають нам перші життєві уроки.

Казки вчать любити та цінувати працю .Казки навчають сміливості. Тільки відважні герої досягають своєї мети. Герої — пересічні люди, які змогли перебороти страх, лінощі заради обов'язку. Іван — селянський син переміг дванадцятиголове чудовисько, тому що знав: покладати надії нема на кого, самі старі залишились, брати боягузливі та ліниві, а комусь-то треба захищати свою землю та свій дім.

 Любов до прекрасного.

Українська пісня - це бездонна душа українського народу                    українська пісня - це бездонна душа українського народу          о. довженко                    українська пісня — це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. з піснею на вустах він не тільки відзначає свята, не тільки прикрашає народні обряди, а й також славить свої перемоги на ворогом:                     як вдарили з семи гармат          усереду вранці —          накидали вороженьків          повнісінькі шанці!                     кожне своє враження, кожне переживання людина виливала в пісні. релігійні почування висловлюються в лірницьких піснях; тяжка праця на своїм власнім полі — в обжинкових та косарських піснях («ой любо та мило»); ще тяжча праця на панських ланах — у кріпацьких («у неділю рано-вранці», «яром, хлопці, яром»); мандрівки за заробітком — у чумацьких та бурлацьких («їхав, їхав та чумак макара», «зібралися всі бурлаки»); туга за ріднею та батьківщиною на чужині — у рекрутських («ой не жаль мені ні на кого»); щасливе або безнадійне кохання, суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, краса природи — в ліричних та родинно-побутових піснях («цвіте терен, цвіте терен», «а я в батька росла», «била мене мати»).          духовне життя людини знайшло вираження у народних піснях і має форму яскравих епітетів, що повторюються (чисте поле, червона калина, зелений явір, красна дівчина, вірний кінь, бистра річка та і          про красу і силу народних пісень із захватом писало багато українських письменників. іван франко казав у «мойсеї»: «задармо в пісні твоїй ллється туга і сміх дзвінкий і жалощі кохання, надій і втіхи світляная смуга? » о. дей висловив це по-своєму: «українська народна пісенність — дорогоцінне надбання поетичного генія трудового народу, нев'януча окраса його духовної культури».          залишки давнини серед українських народних пісень найбільше зберегли пісні обрядового характеру:                     іди, іди дощику,          зварю тобі борщику          в полив'янім горщику!                     велика частина цих пісень зв'язана з порами року (колядки, щедрівки, веснянки) — «щедрий вечір, добрий вечір», «зеленеє жито». в колядках та щедрівках народ звеличує господаря та його родину, в них ці люди зображуються гарними, багатими, щедрими, здоровими, привітними, в яких «радісно на серці, повно на столі». такі пісні повинні були накликати щастя і всілякі блага на двір господаря, тому що співали їх від щирого серця, з чистими думками.          дуже цікавими з обрядових пісень є русальні та купальські пісні, які танками, ворожінням та іншими дійствами. через обрядові пісні пізнається світогляд наших пращурів із тих часів, коли люди поклонялися дохристиянським богам — перуну, дажбогу, ладі та іншим.          із пісень родинних ми дізнаємось, яке місце в житті попередніх поколінь по сідала родина та різні сімейні турботи:                     а чужа сторона          і без вітру шумить, —          чужий батько, чужа мати          і не б'ють, то болить.                    із історичних пісень — про важливі історичні події, які переживав народ:                     ой морозе, морозенку,          ой да ти славний козаче!           за тобою, морозенку,          вся вкраїна плаче!                     з українських пісень ми бачимо, як глибоко народ відчував красу життя. народні пісні криють у собі таку силу уяви та багатство щирих переживань, що стали джерелом натхнення поетів та письменників. свою найкращу повість «у неділю рано зілля копала» ольга кобилянська побудувала на відомому мотиві народної пісні «ой не ходи, грицю, та й на вечорниці». використовуючи сюжет цієї ж пісні, ліна костенко створила роман у віршах «маруся чурай». але народні пісні не тільки надихали літераторів, вони, перш за все, звеселяли сірі будні українців, були розрадою в тяжку годину, поліпшували настрій, полегшували важку працю.          наш народ має багату скарбницю пісень, казок, легенд, переказів, дум, якими можна пишатися як райськими квітами. деякі з них пройшли крізь довгі століття і ще сьогодні причаровують блиском дорогоцінних самоцвітів.