Як скласти казку зустріч з вечором.

Я живу у маленькій хатині із своєю сімєю . Умоїй сімї є чотири члени сімї ,
це я , мама , тато  .
Якось одного разу мені захотілося пітит на прогулянку 
Надворі було літо , я пішла до парку і цілий день провела там.
Я довго блукала вулицями , раптом настав вечір , мені почувся якийсь дивний звук . Пізніше виявилося що це просто Сова .
На цоьму і закінчилася моя зустріч із Вечером . 

Літературні твори найчастіше написані так, що розповідь у них ведеться від імені оповідача. Таку розповідь називають мовою
автора.
Висловлювання дійових осіб твору, що їх вводить автор у розповідь, називають мовою персонажів.
Мова дійових осіб і мова автора в тексті часто переплітаються, чергуються, тісно пов'язуються між собою, становлячи єдине ціле — художній твір.
У казці «Фарбований Лис» автор, Іван Франко, розповідає про життя та походеньки головного героя — Лиса Микити. Але й сам Лис Микита своїми висловлюваннями та міркуваннями всебічно характеризує себе.
Мову автора та мову персонажів слід читати по-різному, добираючи відповідну інтонацію, тон, темп, гучність тощо.
Мова автора —розповідь про ті чи інші події, вчинки героїв, їхні характери, яку веде оповідач.
Мова персонажів — це висловлювання героїв твору.

1.    Про що ми дізнаємося з мови автора, про що — з мови дійових
осіб? Доведіть свою думку на прикладі уривка з казки Івана Франка «Фарбований Лис» від слів: «Став мій Лис, оглядає те чудовище...» до слів «Пішли дні за днями». В уривку розмежуйте мову автора і мову персонажів.
2.    Знайдіть і зачитайте фрагмент казки, що описує цю ілюстрацію.
Від чийого імені ведеться розповідь?

Творчий, громадський і художній інтерес до літератури як до області мистецтва та освіти зародилися на зорі XIX століття, яке величається в класичній літературі високим титулом — золоте століття. Ця літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на реальну дійсність, була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє.

Грізна буря історичних подій: скасування кріпосного права, буржуазні реформи, становлення капіталізму, важкі війни — випала на частку багатостраждальної України в цей період, знайшла своє відображення в творчих працях українських та зарубіжних поетів і письменників. Справедливість їхніх ідей і поглядів значною мірою визначала громадську свідомість того часу, від чого завоювали вони авторитет серед простого народу.Багата спадщина класичного літературного мистецтва передавалася з покоління в покоління, створивши передумови для подальшого розвитку та просування літератури. Щодо зарубіжної поезії, то золотим піком другої половини XIX століття височіла творчість Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878).