30 написати твір характеристику образу климка повісті гриріра тютюника "климко" тема. чим мене вразив головний герой повісті гр. тютюника "климко" план характеристики климка: 1. климко-сирота. 2. портрет і зовнішність героя. 3. риси характеру героя: - щирий, добрий, працьовитий - мужній, вольовий - благородний, чуйний, уважний, турбтливий - винахідливий (навести до цих рис приклади з твору) 4. прагнення героя: - навчатися - відповідальність за доручену справу - шанобливе ставлення до дружби (теж навести приклади з твору) 5. значення образу климка.

Oleksien  новичокКлимко – сирота, головний герой автобіографічної повісті Григора Тютюнника. Образ Климка втілює ідеал людини. У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти, милосердя і співчуття до знедолених і стражденних, що не побоявся в одинадцять літ вирушити в далеку дорогу по сіль, аби тільки до близькій людині — своїй учительці — не померти з голоду. Скільки натерпівся й намучився за свою двотижневу дорогу маленький лицар, скільки разів ризикував бути вбитим, замерзнути десь на полі під копицею — адже йшла війна і заходити в села було небезпечно. Та хлопчик ішов: його вело дорогою поневірянь милосердя.

Зовнішність Климка: «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще й в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ», і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути»

Риси характеру Климка:
а) щирий, добрий, працьовитий;
б) мужній, вольовий;
в) благородний, чуйний, уважний, турботливий
г) винахідливий.

Прагнення Климка 
а) прагнення навчитися;
б) відповідальний за доручену справу;
в) шанобливе ставлення до дружби

Значення образу Климка
а) залишився сиротою, так само як і автор твору;
б) виховувався у дядька, який теж загинув від німецької бомби;
в) риси характеру.

1)ранняя смерть матери царевны 2)злая мачеха 3)высока стройна бела 4)больше всего она любила себя и ценила свою красоту 5)злой замысел царицы 6) приказание чернавке отвести царевну в лес «на съедение волкам» . 7)странствие королевича елисея в поисках царевны. 8)жизнь царевны у семи богатырей. 9)входят семь богатырей, 10)день за днем идет, мелькая, 11)появление царицы. 12)переодевшись монахиней, царица появляется у семи богатырей и дает царевне отравленное яблоко. 13)смерть царевны и прощание с ней семи богатырей. 14)семь богатырей не стили хоронить царевну 15)королевич отправляется на поиски пропавшей невесты, долго странствовал по свету, спрашивал о царевне у людей, у солнца, у месяца. только ветер указал ему на гору с глубокой пещерой, где находился гроб с царевной. 16).королевич находит невесту. 17)увидев мертвую царевну, королевич в отчаянии ударяется о хрустальный гроб, гроб 18)смерть злобной мачехи. узнав, что царевна жива, мачеха умирает от тоски и злости. 19).свадьба царевны и королевича елисея прости что не на руском

кожний з нас неодноразово чув або й сам ставив таке запитання. пояснення були і будуть різні. аналогічне ж запитання до ісуса христа сформулював прокуратор понтій пилат. «і сказавши це, він знову вийшов до юдеїв і заявляє їм: жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана 18: 38).

сьогодні, коли християнська спільнота світу, вірні церкви христової – католики, протестанти, православні та греко-католики нашої країни урочисто вшанували свято світлого воскресіння христового, таке традиційне запитання знову актуалізується. у цьогорічній пасхальній радіопередачі «благовіст» (1 травня 2016) про сутність божої істини ще раз нагадав християнам святіший патріарх київський і всієї руси-україни, предстоятель української православної церкви київського патріархату (упц-кп) філарет (денисенко).

згадаємо слова теолога, філософа і письменника сорена к’єркегора (1813-1855) (данія): «чи можна з історії дізнатися що-небудь про христа? ні, чому ж? тому що взагалі нічого не можна знати про христа. він – парадокс, предмет віри, доступний тільки для віри. будь-яке ж історичне повідомлення є повідомлення знання, отже, із історії не можна нічого дізнатися про христа. щоб ми не дізналися про нього, чи мало, чи багато, не дізнаємося нічого про нього такого, яким він був воістину. таким чином, дізнаєшся про нього щось інше, аніж те, хто він є, отже, нічого не дізнаєшся про нього або дізнаєшся про нього неправильне… про нього нічого не можна знати, в нього можна тільки вірити». вчений також стверджував, що особистість набуває себе в бозі. за словами теолога, на шляху до бога людина долає три стадії пізнання свого існування: естетичну, етичну та релігійну. а ще пам’ятаєте христове: «твоя віра спасла тебе; іди в мирі! » (луки 8: 50). віра – засіб єднання людини з богом. вона робить кожного з нас невід’ємною суттю цілого.

так, з одного боку, перед запитанням до ісуса христа: «а що таке істина? » пилат запитав його: «то ти цар? ісус відповів: ти сам кажеш, що [я] цар. я для того народився і для того прийшов у світ, щоб свідчити про істину. кожний, хто від істини, слухає мого голосу» (івана 18: 37). з іншого, – пилат  повірив/не повірив в остаточну істину сина божого, зрештою, опосередковано або й безпосередньо про це свідчать всі євангелісти: «невинний я в крові цього праведника! [ісуса христа] (матвія 27: 24)»; «але що злого вчинив він? » (марка 15: 14); «яке ж зло він зробив? нічого вартого смерті не знайшов я в ньому» (луки 23: 22)»; «жодної вини я в ньому [ісусі христі] не знаходжу» (івана 18: 38).

автори біблійної енциклопедії брокгауза (фріц рінекер та герхард майєр) стверджують, що у біблії відсутні суперечки про ісуса, подібні до тих, які ведуть філософи. запитання пилата: «що таке істина? » – відразу проявляється у своїй глибокій неістинності як фактичне уникнення ісуса, яка й повстає перед прокуратором в образі ісуса христа. натомість, він – ісус христос у біблії пізнається, відкривається, переживається, здійснюється.

у свій час святий, отець і учитель церкви (молодший брат св. василія великого) григорій ніський на запитання: «що є християнство? » –  відповів: «уподібнення богу в міру людського єства». у цих словах зафіксовані дві аксіоми: 1) християнства нема без христа; 2) християнства нема без людини, яка прагне уподібнитися христу настільки, наскільки це можливо її природі.