Ідея "сродної праці" звучить у такому афоризмі г.сковороди: а. не змагай до того, що не дано від природи б. бери вершину і матимеш середину в. визначай смак не по шкарлупі, а по ядру г. тоді лише пізнається цінністю часу, коли він утрачений

Відповідь Не змагай того,що не дано від природи.

Мавка - була дитиною природи. Вона Лісовика вважала за батька, а березу за подружку. Мавка лековажно віддалась на розсуд долі, закохавшись у Лукаша, не слухаючи мудрих порад Лісовика, через шо потім гірко шкодувала. Вона добра, тому що навіть пробачає коханому зраду і повертає йому від вовкулаки знов у людську подобу. У кінці твору Мавка стає вербою і не жалкує за тілом, тому що душа для неї  найголовніша.

Лукаш - молодий парубок, що з першого погляду закохався в Мавку. ВІн добре грав на сопілці, що і причарувало її до нього. Але згодом почуття Лукаша гаснуть. Він покидає Мавку і починає жити з Килиною, тому що та краще господиня. Але це життя не приносить Лукашу щастя. У кінці повісті він залишається поряд з Мавкою і помирає біля неї замерзаючи від холоду.  

Килина - добра господиня, але вона мала духовну обмеженість, що і призвело до подальших конфліктів з Лукашем.

Мама Лукаша - схожа з образом Килини. Вона жорстоко ставиться до Мавки, алепотім школдує про це.

Дядько Лев - позитивний, добрий і розумний персонаж. Він є втіленням людської гармонії з природою.

Проблема боротьби за вільне, духовно багате життя людини.

духовності людини; пошуку гармонії в житті; кохання і зради; сімейного життя; високого пориву душі й буденності; матеріального і духовного в житті; життєвого вибору; роздвоєння душі; добра і зла; внутрішньої свободи людини; гармонії людини і природи.

У «Лісовій пісні» втілилося народне сприйняття навколишнього світу, давнє міфологічне мислення українців. У «Лісову пісню» письменниця вклала «цвіт душі». Твір вражає красою високої мрії, музикою мови.

Объяснение:

твір „Мріє, не зрадь” написаній у Грузії 1905 року. Вірш подається в тій частині 12-томника, що називається „Поза збірками”. Образ мрії персоніфікований, але, хоч він є таким від самого початку вірша, слід зазначити, що авторка опирається на усталену (широко вживану) структуру підміни я / в мені на я / ти, яку поети використовують як поетичну формулу жанру „розмови із музою”. Оптимізмом пройнятий вірш. Леся Українка протиставляє критерій краси критерію правди. Мотив вірша — поєднання слова зі служінням музі. Авторка спрямовує своє слово не на змалювання громадянської чи національної проблематики, вона начебто скидає з себе соціальну відповідальність. Письменниця хоче віддати всю себе музі. Іде туга за вимовленим, об'єктивним „певним” словом. Леся Українка намагається відірватися від заангажованого дискурсу.