Як прожив би своє життя чоловік якби не зустрів рибу твiр оповiдання емма андієвська 100 + за 75

У кожного в житті свої цінності. Кожен має свою мету, якої пране, свою мрію, в здійсненність якої палко вірить. Ось так і жив собі рибалка із казки Емми Андієвської "Балаклива риба". Ось так і прожив більшу частину свого життя, не уявляючи іншого. Та одного разу доля підкинула йому несподіванку - незвичайного друга. Риба забавляла чоловіка, додавала кольорів в його життя. Незабаром він забув про звичну будденість, адже звичним для нього стало інакше, яскаравіше життя, у нескінченість щастя якого він вірив без жодного сумніву. Та за кожний дарунок доля завжди потребує виплату, яку чоловік і заплатив одного дня. Якби чоловік не зустрів рибу, не відчув би що таке раптове піднесення, нестерпна радість , яку може подарувати лише справжній друг. І не дізнався б, як виглядає океан болю, берегів якого не побачити за 1000 км. І напевно це буде незрозуміло багатьом,але чоловіку було б важкіше, не відчути цього болю та цієї радості. ніж прожити плавне, монотонне життя, повсякденні барви якого, плавно та послідовно перетікають в незкінченність. Життя завжди дає нам уроки: іноді приємні, а іноді вони вбивають та ламають. Та справа не в жорстокій долі, справа в тім, що по-іншому ніяк. Таким чином вона змушує людину сприйняти те, що ні за що не сприйняла б. Те- без чого життя не мало б сенсу, хоча здавалося б, що сенс є.

З самого дитинства ми звикаємо до того,що в світі усе купується. Коли ви просили у батьків дати іграшку із полички магазина, будучи ще малям, не маю сумнівів,що ви чули те,що  мама вам казала,що це не ваша,і що спершу її треба купити. Потім ми купуємо у шкільному буфеті собі їжу,далі взагалі нам дають гроші аби ми купили додому продукти. І так протягом усього життя: купуємо, їжу, одежу, освіту- УСЕ! Але тоді постає питання чи дійсно за все можна заплатити,чи дійсно усе в світі ми можемо обміняти на бумагу та монети? Вірна відповідь-НІ! В жодному разі ви не зможете заплатити за дружбу, щирість, вірність, любов. Це та богато чого іншого в світі ні за які гроші ви не купите.Тому цінуйте оточуючих вас людей, які по-справжньому люблять вас,які цінують кoжну мить з вами,і тоді ви станете найщасливішою людиною у світі!

«Життя прожити — не поле перейти», — каже народна мудрість. Чому? Бо «життя є страждання», якщо вірити Гаутамі.

Здавна люди помітили, що не існує тих, хто був би щасливим в усьому. Хто має багатство, той не має душевного спокою, і навпаки. А що краще? Важко сказати.Немає людини, життя якої складається абсолютно щасливо. Чому? Бо в житті завжди є труднощі. Через них має пройти кожен. Якщо ж людина ніколи не зазнавала ніяких проблем, вона перестає бути людиною. Йдучи життєвим шляхом, ми весь час вчимося. Це навчання неможливо пройти теоретично, його пізнають лише на власній практиці.

Життя здається складним, через те що ми не бажаємо сприймати його таким, яким воно є. Людина часто буває незадоволена своїм життям, заздрячи іншим, адже завжди є хтось красивіший, багатший, успішніший, щасливіший за неї. Але це тільки на перший погляд, тому що абсолютно у кожного є свої негаразди, свої «скелети у шафі». Якщо замислитися глибше, то розумієш, що так само завжди є хтось набагато нещасніший за тебе, і твої проблеми порівняно з його горем — дрібниці. Тому треба радіти просто тому, що ти живеш, насолоджуватися кожним прожитим днем, адже час спливає дуже швидко.

Люди завжди прагнуть прожити свій вік так, як вони мріють. Мрії — це чудово, але десь існує межа, за якою мрій бути не може. Адже людина має мріяти про те. чого вона може колись досягти. Інакше мрії розбиваються, а на серці залишається тільки біль.

Люди часто обирають у житті легші шляхи. Але чи завжди вони є кращими? Навряд чи. Коли ховаєшся від труднощів, уникаєш справжнього, повноцінного життя. Чому? Бо якщо воно повне — то і радістю, і горем.Життя може здаватися страшним, жорстоким, якщо не розуміти його. То що ж робити? Завжди боятися чи приймати його таким, яким воно було; є і буде? Мабуть, друге. Але ще є третє. Це — смерть. Та не будемо розмовляти на цю тему.

Людське життя важке не лише через фізичну працю, а й через працю душевну. Без останньої людина перестає бути людиною. Багато хто в гонитві за матеріальними благами забуває, що найважливіше в житті — душевний спокій. А його має тільки той, хто присвятив себе іншим людям.

Гаутама був правий, коли сказав: «Життя є страждання». Щоб позбутися цього страждання, кожен має шукати свій шлях. Але слід пам'ятати, що шлях у людини тільки один. Якщо вона втратить його — втратить і себе.