Для якої поезії характерний культ чарівної : а)трубадурів; б) вагантів; в) бардів; г) скальдів?

А)трубадурів
Досягненням їхньої лірики є оспівування шляхетної дами і кохання до неї.

I  

Пейзаж села Семигори

Розмова братів про майбутніх дружин.

Розмова старого Кайдаша з кумом про розкопки крутої гори.

II

Залицяння Карпа до Мотрі.

Знайомство Кайдашів з майбутніми сватами, Довбишами.

III

Вінчання Карпа з Мотрею.

Початок сімейного життя Мотрі в сім’ї Кайдашів.

Свекруха вчить молоду невістку.

IV

Народження Карпового первістка.

Бійка за мотовило.

Гостювання Мотрі у своїх батьків.

Відділення старшого сина.

V

Зустріч Лавріна з Мелашкою.

Поїздка Кайдашів на розглядини до Балашів.

Вінчання Лавріна й Мелаши.

VI

Кепкування свекрухи над меншою невісткою.

Мелашка у своїх батьків.

Збори Мелашки на прощу.

Лайка Кайдашів з Палажкою.

Мелашчина робота в Києві.

Повернення невістки додому.

VII

Примирення свекрухи з меншою невісткою.

Смерть Кайдаша.

VIII

Розподіл братами батьківської спадщини.

Сцена з яйцями. Одноока економша.

Поділ хати між двома сім’ями.

XI

Недовгий мир між сім’ями.

Продовження сварок у родині.

Лайки через грушу.

Всихання груші. Примирення сімей.

Василь Симоненко написав чудову віршовану казку «Цар Плаксій та Лоскотон». Вона цікава та легко читається. Два головні герої казки зовсім різні. Мені не подобається злий цар Плаксій, він несе темряву суму. Мене захоплює веселий Лоскотон, який приносить світло радості людям.     Дядько Лоскотон має добре серце, він любить дітей, прагне робити тільки добрі діла, допомагає іншим. Терплячість допомагає переносити ув’язнення, а мужність та сміливість - перемогти всі безглузді заборони царя. Дорослі та діти люблять Лоскотона, бо він несе людям справедливість, радість і «приходив до усіх голосний та щирий сміх». Автор так описує його : «мав він вдачу теплу й щиру, ще й лукавинку в очах».     Зовсім іншим ми бачимо Плаксія: «голова його – мов бочка, очі – ніби кавуни». Цар любить тільки владу, прагне, щоб слуги тяжко працювали на нього. Сльози лиються з його очей, тому він бажає іншим тільки суму. Народ не любить свого нелюдяного правителя, який є злий та розлючений на усіх. За спиною гвардії він був сміливий, а сам на сам – страшенний боягуз: «раптом цар упав на трон», коли побачив у палаці Лоскотона.       Цар від лоскоту лопнув, втекли його сумні діти, тому закінчився сум в «красі-країні з дивним ім’ям Сльозолий. А дядько Лоскотон «живе й понині, дітям носить щирий сміх».