Головні герої теодори з васюківки характеристика

Головними персонажами повісті «Тореадори з Васюківки» є нерозлучні друзі Іван Рень і Павлуша Завгородній. Вони звичайні підлітки і школярі, які усе своє життя мешкають у селі Васюківка. Друзі – відомі на все селище фантазери, бешкетники і порушники дисципліни.

У одного з друзів досить незвичне ім’я – Ява. В повісті пояснюється, що це не ім’я, а прізвисько, яке причепилося до Івана з півторарічного віку. Саме тоді він, намагаючись вимовити своє ім’я, сказав: «Я – Ваня», а вийшло «Ява»…, яке причепилося до нього і стало його другим ім’ям. На вигляд він теж досить незвичайний. У Яви рясно вкрите веснянками обличчя і руде, постійно скуйовджене волосся. Це енергійний і відчайдушний хлопець. Саме Ява зазвичай є ініціатором витівок друзів та різноманітних їх вигадок. Вони то метро вирішать прокласти під Васюківкою, то влаштують бій биків, то театр шкільний організують. Та якими б не були вигадки Яви, вини завжди йшли у нього від душі і серця. Хлопець щиро вірив, що робить краще своїм односельцям та скрашує їхнє життя. Та Іван Рень був здатний не тільки на витівки та розваги, але й на серйозні вчинки. Наприклад, коли Ява не зміг здати екзамен з української мови і йому призначили переекзаменування, він сумлінно готувався до цієї перездачі. Вибрав хлопець для цього «безлюдний» острів і добрав для себе ім’я «Робінзон Кукурудзо».

А ось Павлуша Завгородній – це повна протилежність Яві. Я думаю, що саме тому, що хлопці такі різні, їм і вдалося стати кращими друзями. У порівнянні з Явою Павлуша дуже врівноважений і незвичайно спокійний хлопець. Та незважаючи на це, він повністю підтримує Яву у всіх його забавках і витівках та компенсує в них відчайдушність свого товариша. Павлуша мріє стати льотчиком та дуже любить малювати,але не менше за свого друга полюбляє таємниці і романтичні пригоди.

Тореадори з Васюківки Ява та Павлуша мають завжди лише добрі і благородні наміри. Та життєвого досвіду у них недостатньо, як недостатньо і знань. Тому друзі постійно потрапляють у прикрі ситуації. Нерозлучні товариші при цьому добре усвідомлюють свої помилки і прагнуть не повторювати їх. Але майже одразу хлопці вигадують і втілюють у життя нові авантюри і знову у них все йде не так, як вони хотіли.

Міні, як однолітку Яви і Павлуші, дуже зрозумілі їх бажання, наміри і вчинки. І якщо запитати, хто з них кращий, то буде досить важки відповісти на це питання. Бо ці школярі – єдине ціле, вони є прикладом справжньої дружби і доводять нам, що дружба – це велика сила. Для кожного з нас дуже важливо мати поруч із собою відданого і вірного товариша, який готовий піти за тобою в вогонь і воду, який не зрадить і до у скрутній ситуації, завжди і в будь-яких обставинах прийде на виручку, бо він справжній друг.

Объяснение:

Російська народна казка “Ріпка” – по своєму головному змістом і настрою схожа з бурлацьке піснею “Дубинушка”. Казка “Ріпка”, як і пісня “Дубинушка” – свого роду гімн колективної праці або, якщо хочете, колективної думки. У казці для витягування з землі надзвичайно великої ріпки потрібен був весь набір жителів сільської хати: Дід, Баба, Внучка, собака Жучка, кішка і мишка. Тільки з додатком до зусиль всього колективу зусиль ще й крихітної мишки – Ріпка витягнулася з землі.

Зрозуміло, ніхто не думає, що мишка – головна дійова особа. Адже всі знають, що для успішного виконання якого б то не було справи, часом не вистачає якогось штриха (маленької мишки), щоб вийшов гідний результат. Таких випадків в житті чимало, коли для завершення важкій і якісної роботи не вистачає чийогось маленького зусилля або будь-якої свіжої ідеї, думки.

Объяснение:

Главные герои «Мастера и Маргариты»

Произведение Булгакова представляет собой «роман в романе», и главные герои «Мастера и Маргариты» Булгакова в части, повествующей о пребывании Сатаны в Москве – Воланд, Мастер и Маргарита, Иван Бездомный.

Воланд

Сатана, Дьявол, «дух зла и повелитель теней», могущественный «князь тьмы». Посетил Москву в роли «профессора черной магии». Воланд изучает людей, разными стараясь проявить их суть. Посмотрев на москвичей в театре-варьете, делает вывод о том, что они «обыкновенные люди, в общем, напоминают прежних, квартирный вопрос только испортил их». Давая свой «великий бал», вносит беспокойство и смятение в жизнь горожан.

Бескорыстно принимает участие в судьбе Мастера и Маргариты, возрождает сожженный роман Мастера, позволяет автору романа сообщить Пилату, что тот прощен.

Настоящее обличье Воланд принимает, оставляя Москву.

Мастер

Бывший историк, отрекшийся от своего имени, написавший гениальный роман о Понтии Пилате. Не выдержав травли критиков, оказывается в психиатрической лечебнице. Маргарита, возлюбленная Мастера, просит Сатану любимого. Воланд выполняет и Иешуа, прочитавшего роман – дать Мастеру покой.

«Прощание свершилось, счета оплачены», и Мастер с Маргаритой обретают покой и «вечный дом».

Маргарита

Красивая и умная женщина, жена «очень крупного специалиста», ни в чем не нуждавшаяся, не была счастлива. Все изменилось в момент встречи с Мастером. Полюбив, Маргарита становится его «тайной женой», другом и единомышленником. Она вдохновляет Мастера на роман, побуждает бороться за него.

Заключив сделку с Сатаной, исполняет роль хозяйки у него на балу. Милосердие Маргариты, просящей пощадить Фриду вместо для себя, защита Латунского, участие в судьбе Пилата смягчают Воланда.

Стараниями Маргариты Мастер , оба покидают Землю со свитой Воланда.

Бездомный Иван

Пролетарский поэт, написавший по заданию редактора антирелигиозную поэму об Иисусе Христе. В начале романа –, «человек невежественный», недалекий, считает, что «сам человек и управляет» своей жизнью, не может поверит в существование Дьявола и Иисуса. Не справившись с эмоциональным напряжением от встречи с Воландом, оказывается в клинике для душевнобольных.

После встречи с Мастером начинает понимать, что стихи его «чудовищны», обещает никогда больше не писать стихов. Мастер называет его своим учеником.

В финале романа Иван живет по настоящей фамилией – Понырев, он стал профессором, работает в институте истории и философии.

Вылечился, но иногда так и не может справиться с непонятным душевным беспокойством.

Список героев романа велик, все, кто появляется на страницах произведения, углубляют и раскрывают его смысл. Остановимся на наиболее значительных для раскрытия замысла автора персонажах «Мастера и Маргариты» Булгакова.

Свита Воланда

Фагот-Коровьев

Старший подручный в свите Воланда, ему поручаются самые ответственные дела. В общении с москвичами Коровьев представляется секретарем и переводчиком иностранца Воланда, но непонятно, кто он в действительности: «маг, регент, чародей, переводчик или черт его знает кто». Он постоянно в действии, и, что бы ни делал, с кем бы ни общался, кривляется и паясничает, кричит и «орет».

Манеры и речь Фагота резко меняются, когда он говорит с теми, кто заслуживает уважения. С Воландом разговаривает почтительно, чистым и звучным голосом, Маргарите распоряжаться на балу, ухаживает за Мастером.

Лишь при последнем появлении на страницах романа Фагот предстает в истинном образе: рядом с Воландом скакал на коне рыцарь «с мрачнейшим и никогда не улыбающимся лицом». Когда-то наказанный за неудачный каламбур на тему света и тьмы ролью шута на долгие века, теперь он «свой счет оплатил и закрыл».

Азазелло

Демон Воланда. Внешность «с торчащим изо рта клыком, безобразящим и без того невиданно мерзкую физиономию», с бельмом на правом глазу, отталкивающая. Его основные обязанности связаны с применением силы: «надавать администратору по морде, или выставить дядю из дому, или подстрелить кого-нибудь, или какой-нибудь еще пустяк в этом роде». Покидая землю, Азазелло принимает настоящий облик – облик демона-убийцы с пустыми глазами и холодным лицом.

Кот Бегемот

По определению самого Воланда его – «шут гороховый». Он является пред жителями столицы в виде «громадного, как боров, черного, как сажа или грач, и с отчаянными кавалерийскими усами» кота или полного человека с физиономией, похожей на кошачью. Шутки Бегемота отнюдь не всегда безобидны, а после его исчезновения по всей стране начали истреблять обычных черных котов.

Улетая в свите Воланда прочь от Земли, Бегемот оказывается «худеньким юношей, демоном-пажом, лучшим шутом, какой существовал когда-либо в мире».

Гелла. Служанка Воланда, ведьма-вампир.