Скласти казкову історію про рослину

Жив-був дзвіночок. Він завжди носив одяг синього, свого улюбленого кольору. Вірніше, майже самого коханого. Колір, який здавався колокольчику чудесним, був білий. Білого кольору був сніг, який дзвіночок ніколи не бачив, але мріяв поглянути на нього бодай одним оком. І ось одного разу хтось розповів про тополю мрії дзвоника. І тополя вирішив виконати мрію синього квітки. А справа в тому, що тополя вмів дарувати особливі насіння – тополиний пух. Так ось цей самий пух схожий на сніг.
...Розкидав тополя на галявині тополиний пух, а дзвоник весело закричав: «Нарешті я бачу сніг». Дзвіночок так радів, що ніхто не наважувався сказати йому, що це не сніг, а тополиний пух. І тільки маленька метелик шепнула колокольчику, що сніг буває взимку, а зараз літо. Метелику про таке мама розповідала...

Ідейно-художній аналіз поетичного твору 
 Тема: Розповідь про несправедливий бій, який мав відбутися на рингу
 Ідея: Засудження підступності, брехні.
Основна думка: Іду, і поруч твердо Крокує Честь — мій секундант.
Жанр: Філософська лірика..
Композиція:
Експозиція: Готовність рингу, публіки до матчу.
Зав'язка: Знайомство героя із суперником на рингу, його перевагами.
Кульмінація: Реальна можливість героя програти бій через нечесність суперника.Розв'язка: «Крокує Честь — мій секундант».
Композиція: Кільцева, оскільки починається твір: «Лисніє квадратовий ринг» і закінчується: «Лисніє холодом квадрат».
Художні особливості твору.
Епітет: «білі маски облич», «зіперсь бундючно», «хижий секундант».
Порівняння: «злами рук, як ринв», «ворог, як лисиця», «зал, як тур», «рефері буде метатися, наче миша».
Метафори: «лисніє ринг», «секундант чаклує», «зал реве», «ляже тиша», «лисніє холодом квадрат», «честь крокує».
Гіпербола: «визбираю в жмуток силу».

Объяснение:Дитинство-казка, мов чарівна мить, Там завжди сонячно і світло. І річка вдаль приваблива біжить, А поле травами розквітло. Там стільки сонця, радості, тепла, Краси чарівної без краю! Там наймиліша стежка пролягла, Лиш вороття туди немає. Там велетні дерева до небес, Струмочки чисті гомінливі, Повсюди стільки казки і чудес… Там ми були такі щасливі! В дитинстві все яскраве і дзвінке, Уміє серце милувати. А малинове сонечко таке, Що у словах не передати. А неба синь нас кликала в політ, Там чисті роси найсвітліші. Там вперше пізнавали дивосвіт Й були, мабуть, найщасливіші.