Іть скласти план до твору " якого кольору слова" на завтра

1. найулюбленіший колір.

2. але молоко біле.

3.хвилюючі зелений і мамини кольори.

4."осінь" як віск.

5."пролісок" й "зозуля".

6.чи знають вони як їх звати?  

деякі  критики  називали діккенса майстром  прози  та хвалили за численних унікальних  персонажів  і яскраве зображення  суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній  сентиментальності, незвичайних подіях та  гротескних  образах[3]. популярність творів діккенса завжди була дуже високою, вони ніколи не припиняли видаватися[4][5]. багато з романів діккенса вперше з'явилися як популярні на той час періодичні видання, крім того, діккенс часто писав твори частинами, що задавало їм певний ритм, в якому сюжет був розбитий на частково незалежні епізоди, із розв'язкою на початку кожної нової частини[6]. твори діккенса пронизані дотепністю, що вплинула на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як  «ійський гумор».

найзнаменитіші романи діккенса: «посмертні записки піквікського клубу», «олівер твіст», «ніколас нікльбі», «девід копперфільд», «холодний дім», «повість про два міста», «великі надії», «наш спільний друг», «таємниця едвіна друда».

зміст    [показати] 

Епітети : дитячі любі роки, вродливі королівни, гордих переможців, завзятий, пишний цар, окружною рукою, смілива відповідь, безсонні довгі ночі, готичнеє склепіння, червонясте світло, навісний, безладний гомін, лютий біль, тихий стогін, проклята кров, рідний край, чесний стяг, чесну короговку, дитячі мрії, невидимою рукою метафори: принци, таємницею укриті; серце чарувала бранки смілива відповідь; мріє стеля надо мною; червонясте світло впало; чи в крові гарячка грає, чи війна лютує в місті? риторичні вигуки: "здайся! ","убий, не ", "ти мене убити можеш, але жити не примусиш! ", " навісний, безладний гомін! "," подивись на бойовисько! ","коли ні,— зірву завої! ","не за рідний край пролита! ","ні, я чую наше гасло! ","зав’яжіть тісніше рани, шкода кров губити ", "будь проклята кров ледача, не за чесний стяг " анафора: чи то, хай, хто порівняння: роки любії, дитячі, як весняні води, зникли; мріє стеля надо мною, мов готичнеє склепіння; а гілки квіток сплелися на вікні, неначе грати. риторичні запитання : "чи то вуличнеє світло, чи то полиски пожежі? "; "чи в крові гарячка грає, чи війна лютує в місті? "; "хто живий у сьому замку? хто тут має серце в грудях? "; "хто кого перемагає? чи над лавами ще в’ється корогва хрещата наша? "