Іть будь-! поміркуйте , чому письменниця ірина вільде , вважала, , що "людина , яка не вміє мовчати, не вміє й говорити"

бо той, хто багато говорить, не вміє слухати. а значить, й не може підтримувати дійсно розмову, яка принесе користь хоч кому-небудь.   він ніби розмовляє сам з собою. а яким чином можна отримати інформацію, постійно розмовляючи? а про що може говорити така людина іншим, що вона знає, крім свого внутрішнього світу, який звужується кожного дня. це монолог, який нікому не цікавий. 

сон  —  поэма  тараса шевченко  — это  сатира  на деспотический режим  николая  i.

{{{1}}}

эпиграф  к поэме «сон» определяет поэта: раскрыть людям истину, то есть сказать правду об обществе зла и насилия. ставя на первом месте среди палачей и грабителей народа российского царя, что «ненасытным глазом за край света заглядывает», поэт осуждает захватническую политику императора николая i и его предшественников. ненасытность царя автор передает через его желание забрать нзахваченное в могилу

описание летнего утра — фон первой картины поэмы; это классический пейзажный рисунок. есть существенная разница в отношении шевченко к «аристократам» и «трудящимся».

адольф д'авріль, французский публицист, переводчик и дипломат, который  проявлял большой интерес к славянскому миру, в целом негативно относился к этой поэме кобзаря, одновременно высоко оценивая лирику и ранние поэмы поэта.

Життєвий шлях чіпки сповнений крутих поворотів, підйомів і падінь. природно, що й внутрішній світ цієї людини складний, суперечливий: добре, гуманне в ньому сплітається з недобрим і навіть лихим, як сплелася в ньому кров панська ляська й селянська українська. чіпка зростає у невимовних злиднях, в атмосфері недоброзичливості й ворожості з боку односельців. чіпка-байстрюк ще в дитинстві зазнає моральних кривд, поневірянь у наймах. у парубочі роки чіпка стає на «слизький шлях» через те, що судовики обманом відібрали в нього землю. чіпка втратив не лише землю, а й віру в добро, в справедливість. у його серці запеклася зневага до тих, хто вершить долю людей. остаточно на шлях розбійництва чіпка стає після виведення його з членів земської . як зазначав о.білецький: «чіпка в кінці роману перетворився на бузувіра, вбивцю, у вчинках якого зовсім зникає ідея, що штовхнула його на цей шлях». кров невинних жертв невитравним тавром заплямувала душу чіпки. таким чином, панас мирний та іван білик на прикладі образу чіпки вареника показали моральне виродження і духовну деградацію українського народу.