Птахи рослини тварини у повiстi планетник

Телята.ягнята .нарцис.курчата, каченята, гусята.дерева.  березибузиновий кущ .зерно.

Тарас Шевченко, з'явився на світ 25 лютого 1814 року (9 березня за новим календарем). Він був третьою дитиною в сім’ї кріпаків, що проживали в селі Моринці, Київської губернії. В сімейних переказах, які малий Тарас надовго запам’ятав, розповідали також про дідусів та прадідів, котрі служили запорожцями, й воювали у визвольних війнах XVII–XVIII століть.

Батько Григорій, та мати Катерина працювали на панщині, тож доглядала малого поєта сестра Катерина. Розповідали, що юна Катерина часто лишала Тараса самого. Посадить бува малого в якусь ямку, та й побіжить до подруг. Аж як із поля повертається череда – підбіжить назад, а малеча плаче й руки до неї тягне.

В 1816 році Шевченкова сім’я переїхала до села Керелівка, малої батьківщини Тарасового батька. Більшість дитинства Тараса пройшла в цьому селі, там народилися й його сестри Ярина та Марійка.

 

Розповідали, що малий Тарас якось зник, а потім приїхав разом з чумаками. І того ж вечора розказував брату що бачив стовпи, які тримають небо там де сонце сходить.

Тарас Шевченко любив ходити до діда, котрий часто розповідав про гайдамаків, про Залізняка чи Гонту. Ті часи, коли горіли Селянська родина. Картина Шевченка.панські хати, потім виражалися в снах Тараса, та його творах.

У 8 років Тарас Тевченко подався вчитися грамоти в тамтешнього дяка. В той же час вперше ознайомився з творчістю українського філософа – Григорія Сковороди. Приблизно тоді ж було створено картину «Коні. Солдати»

В 1823 мати Тараса – Катерина Шевченко померла, й йому прийшлося покинути школу, щоб доглядати за меншими. Коли ж батько знову одружився (того ж року), в хаті почалися часті сварки. Мачуха-вдовиця погано ставилася до чужих дітей, бо ж свої мала. 

Згодом, від другого шлюбу батька народилася ще одна сестра – Марія. А невдовзі (всього рік потому) Григорій Шевченко заслаб та помер. Мачуха переїхала назад до Моринців.

Тарас повернувся до школи, куди прислали нового дяка - Богорського. Той був дуже вчений, але лютий п’яниця. Ставився до Тараса він вкрай погано, хлопчина більше працював на дяка ніж вчився, але все одно був часто битий. Не витримавши знущань малий Шевченко втік від Богорського, й подався на пошуки вчителя маляра. По декілька днів він у вчителів з навколишніх сіл, до яких наймався в наймити. В той же час, Тарас познайомився з першим коханням - Оксаною, дівчиною яка була йому подругою, і яку він часто з теплотою згадував, в тому числі й в своїх творах.

 

Серед мистецького багатства українського народу значне місце посідає усна народна творчість – фольклор. Вона з далекої давнини приносить сучаснику думки, мрії, сподівання народу, відтворює його боротьбу проти гнобителів чи іноземних поневолювачів. Можна сказати, що усна народна творчість становить  поетичну біографію народу, історію його трудового життя і боротьби за волю і незалежність, історію ратних подвигів його славних синів. Багатством і різноманітністю жанрів відзначається усна творчість українського народу. Вона є і безцінною духовною скарбницею нації. Усну народну творчість ще називають фольклором, що в перекладі означає – народна мудрість. Фольклор узятий з різних джерел на основі безпосередніх над навколишнім життям. Він відтворює історію, культуру, побут, традиції, вірування народу. Жанри фольклору  надзвичайно різноманітні – це казки, прислів’я, загадки, пісні, думи тощо.
Фольклор – це початковий етап становлення української літератури, невід’ємна її частина. Коли я була маленька, бабуся любила розповідати мені народні казки, які їй колись розповідала її бабуся. Це так чудово, що між людьми існує зв’язок, на яку не може впливати час! Звичайно, щось забувається, дуже багато вже втрачено. Але я вважаю, що ще не пізно зробити спробу зберегти те, що залишилося в народній пам’яті. Люди, які збирають і записують усну народну творчість, роблять величезний внесок в історію й літературу. У фольклорі відбито багато історичних подій, їхнє народне бачення й відношення до них. Якщо ми втратимо й забудемо минуле, то ми не будемо мати майбутнього