Каким псевдонимом не подписывал свои тексты глибов

ЛЕОНИД ГЛИБОВ

1965 рік. Провесінь. Надмор’я Молодий професор-історик Борис Отава познайомився в санаторії біля моря з московською художницею Таєю, привабливою молодою жінкою з оригінальним світобаченням. Рік 992. Великий Сонцестій. Пуща У той день, коли він прийшов у світ, лежали білі сніги, світило низьке сонце, тиша стояла в подніпрянських пущах. Він вибирався з пітьми на світ, і плакав од незвіданості шляху. Потім був дід Родим. Власне, його руки, як широкі теплі лопати, Від них малюк заспокоївся й притих. Мав він блакитні очі, тож назвали — Сивоок. Родим був велетенським чоловіком із сивим волоссям, в одязі зі шкури дикого тура. Він місив глину, клав на круг і виготовляв різні вироби. Найбільше — богів. Потім фарбував і обпалював на вогні. Усе сяяло різнобарвністю. Дід був мовчазний. Сивоок із захопленням слідкував за його роботою, знав усіх богів, хоч цього йому ніхто не говорив — і Перуна, і Белеса, і Сварога. Найбільше ж хлопчик любив Ярила. Тільки пізніше здогадався чому — той був схожий на діда! Приїжджали купці й купляли богів, а Родим складав у хижці срібло, хутра та інше добро. Він нікого не боявся. Але одного разу прийшли люди в чорному зі срібним хрестом, сказали підкоритися одному богові. Почали трощити готових богів на полицях, Родим кинувся захищати — і поліг від меча. Сивоок вибрався через стріху й щодуху побіг у пущу. Після багатоденного блукання по Лісу Сивоок потрапив до медовара Ситника і закохався в його дочку Величку. Але, не витримавши підневільного життя у Ситника, втік у пущу. Там познайомився з Лучуком — вправним стрільцем з лука, хлопцем його років. Вони вирушили разом у мандри. 1941 рік. Осінь. Київ Професор Гордій Отава не встиг евакуюватися з Києва, оскільки до останнього моменту намагався врятувати цінності Софійського собору. Він потрапив до концентраційного табору для військовополонених, де його, як виявляється, наполегливо розоіукував колишній колега-науковець, а тепер штурмбанфюрер Адальберт Шнурре. Полонені не виказують Отаву, але він несподівано побачив за колючим дротом власного сина Бориса і називав себе. Рік 1004. Київ Сивоок і Лучук потрапили до Києва, де хлопців вразила краса християнських храмів. Якось вони опинились на галасливому київському торзі, де побачили багато чого дивного для себе. їхню силу й кмітливість помітив зухвалий та спритний купець Какора і запросив до себе охоронцями.

Аналіз вірша "Яка краса:відродження країни" Олександра                                                                Олеся (за схемою)

   1. Жанр: лірична поезія

   2. Вид лірики: громадянська лірика

   3. Тема:  зображення краси героїчної боротьби за єдність та волю, що надихає сучасний люд на нові подвиги.    

        Ідея: возвеличення національного відродження.

  4. Віршовий розмір: шестистопний ямб із пірихієм.

  5. Художні тропи.

      Епітети: святі руїни, міць шалена, невільна сторона р голубий, вільний льот, ранок золотий, в сонячних обіймах, хвилі сніжно-білі, ясних країн, дивний відблиск.

      Метафори: міць шалена все живе схопила, пройняла; гімн побід співа невільна сторона; очі всесвіту до себе прикує.

      Порівняння:  міць шалена як буря; нагло хвилями, як крилами, заб’є.           Оклики: Яка краса: відродження країни!; Чайки, чайки!

      Ритирочні питання: З яких ясних країн чайки ці налетіли, / Що вміють ніжно так і плакать, і жаліть?

Объяснение: