Через невдалу спробу цього персонажа запалити море леонід глібов так говорив про нього : " ніколи не хлаль, поки заразд не зробиш діла" ідеться про

Ідеться про синицю.  (байка Леоніда Глібова "Синиця")

чесно кажучи, кожен з нас, буває, вважає себе кращим за інших, суперменом у якійсь галузі, часто не помічаючи, що це «над людьми» може призвести до «від людей», «без людей», а від простої вседозволеності навіть у буденному — один крок до ніцше, гітлера. реальний вчинок перевертає все з ніг на голову: гроші тихенько : під каменем на безлюднім подвір’ї, разом з оленою іванівною вбито її сестру лізавету та ще й, мабуть, з майбутнім малям, — духовну сестру сонечки мармеладової, з якою вони обмінялися натільними хрестиками. а найголовніше — він розуміє, що не може стояти поруч з матір’ю, сестрою, бо перестав бути гідним їхньої любові та поваги. усе це й складає кару, моральне покарання, моральне самокатування героя, проти якого не висунуто обвинувачення й немає доказів, але сам він не може спокійно жити. у порівнянні зі злочином, на опис якого і підготовку до нього відведено одну частину роману, це самокатування займає у шість разів більше, а визнання — один рядок. що поруч з ним офіційне покарання — восьмирічна каторга! вона тільки очистити душу стражданнями.

раскольников вважає, що його місце тепер — з тими, хто переступив. і ось поруч опиняється зовнішньо чистий і правильний лужин, з його підступною душею, ладний звести наклеп на беззахисну дівчину навіть у день поховання її батька, щоб досягти своєї мети.

«ми того самого поля ягоди», — каже йому і свидригайлов — людина, в якій смугами йде хороше й мерзотне, який може довести до самогубства підлітка, спровокувати смерть дружини й чужим йому сиротам, може бавитися,   мов лялькою, шістнадцятирічною «нареченою» і потурбуватися, щоб її більше не стали продавати, шантажувати кохану дівчину таємницею про її брата і схилитися перед її чистотою та людяністю.»

а соня, яку він вважав нижчою за себе, занадто м’якою, беззахисною для цього жорстокого світу, доведе йому необхідність зняти гріх з душі, стане твердою   підтримкою та другом…

Рік: 1927 (написана за 2 дні)

Літературний рід: епос

Жанр: гумореска

Тема: розповідь про батьків, навчання й формування світогляду письменника.

Ідея: висвітлити фактори, які впливають на формування митця, у гумористичній формі. Композиція: 3 розділи.

1 розділ – народження Остапа Вишні, його дитинство ( де й коли народився, про батьків та дідів);

2 і 3 розділи – навчання Остапа Вишні; формування його світогляду.Композиція твору відповідає формі ділового паперу – автобіографії. Гумореска скомпонована з окремих невеличких розділів – «фресок». Автор «вихоплює» найяскравіші епізоди, події. Це не лише життєпис, а й аналіз пережитого автором. Гострий на слово гуморист постає серйозним і вдумливим.

Проблематика:

Формування митця

Пошана до старших

Повага до вчителів

Відповідальність за свою працю

Засоби творення комічного у гуморесці:

Уживання наукових, військових та політичних термінів для зображення щоденної роботи та побутових подій.

Поєднання ділового та художнього стилів (змішування стилів).

Уживання фразеологізмів у прямому, а не переносному значенні.

Іронія, прихована насмішка.

Парадокси – несумісні поняття, що виключають або протирічать одне одному.

Використання народної етимології, лайливих висловів.

Зображення комічних ситуацій, деталей, подій.

Використання жартівливих народних приказок і прислів’їв, порівнянь.

У назві гуморески “Моя автобіографія” використано тавтологію.