Твір на тему загадка як вид усної народної творчості

Серед розмаїття фольклорних творів справжніми перлинами виблискують загадки — коротенькі, дотепні описи предметів, подій, явищ, які потрібно впізнати та відгадати. Саме слово «загадка» походить від слова «гадати».
Загадки складалися народом для розваги, разом із тим вони тренували розум, розвивали сть, кмітливість і творчу уяву. В їх основі лежить опис зовнішнього вигляду предмета чи його дії, порівняння з іншим, схожим предметом. Опис зазвичай є точним, вказує на одну чи кілька ознак, за якими знаходимо відгадку. Ось, наприклад, загадка про лелеку:
У червоних чобітках, в білому халаті, він весною прилетів і сидить на хаті.
У перших рядках загадки йдеться про якийсь об'єкт, у якого червоне взуття і білий одяг. Далі уточнюється: це істота, що вміє літати, з'являється навесні. Стає зрозуміло, що це — перелітний птах із червоними ногами, білим пір'ям. Він гніздиться переважно на дахах. Тепер легко здогадатися, що йдеться про лелеку.
Є загадки, побудовані на принципі протиставлення. Наприклад, загадка про молоко: «Рідке, а не вода, біле, а не сніг».
Іноді загадки мають форму запитання. У них зовнішній вигляд, дія чи властивість задуманого предмета може називатись або прямо, або приховано, інакомовно. Наприклад, загадка про вітер: «Який то хлопець походжає і без віника замітає?»
Чимало загадок присвячено людині, її побуту, знаряддям праці: «Стоять два кілки, на кілках бочка, на бочці кавун, а на кавуні трава росте» (людина). Є багато загадок про явища природи, про світ рослин
і тварин: «Сестра до брата в гості йде, а він від неї ховається» (день і ніч), «Годинника не має, а час знає» (півень), «Живе один батько і тисячі синів має, всім шапки справляє, а собі не має» (дуб та жолуді).
Загадки часто допомагають казковим героям перемогти у боротьбі з кривдою та злом, як, наприклад, у казці «Мудра дівчина».
Більшість загадок фольклорні, але є і створені письменниками, авторські. Вони можуть бути написані як прозовою мовою, так і віршованою. Відгадувати загадки цікаво і корисно, адже це розвиває художнє і логічне мислення, уяву, пам'ять.
Загадка — це короткий дотепний опис предмета, події, явища, які потрібно впізнати та відгадати.
Вибери собі щось що підходить.

У літературній спадщині Т. Шевченка чимало прекрасних поетичних творів. А творчість свою молодий поет починав із балад, використавши в них багатющий матеріал з усної народної творчості.

Уже в перше видання "Кобзаря" (1840) увійшла одна з найкращих його балад "Тополя". Вона побудована за мотивами народної творчості і стародавніх уявлень народу. Тут розповідається про глибокі переживання дівчини, розлученої з коханим. Милий її пішов та, мабуть, і загинув.

Без милого скрізь могила...

А серденько б'ється.

Мати ж дівчини наполягала на одруженні її зі старим багатим нелюбим чоловіком. І дівчина звертається по до до ворожки й дістає зілля, яке перетворює її на тополю.

Зілля дива наробило —

Тополею стала.

Все це, звичайно, фантастичне. Тут у баладі відбиті первісні вірування людей у можливість переселення душі людини в рослину. Фантастичними у баладі є також розмова дівчини з тополею, чудотворне зілля.

Але, крім фантастичного, ми можемо побачити у баладі й реальне. Молодий поет уже в ранній своїй творчості виявив високу художню майстерність. Наприклад, тонке змалювання автором картин природи, що тісно пов'язане з життям героїні. З великою художньою силою вдалося Шевченкові передати красу вірності, невмирущості справжнього кохання, світлі й благородні людські почуття. Досить правдиво, реалістично змальовує автор твору образ матері, яка хоче видати доньку заміж за нелюба. У баладі яскраво звучить протест проти одруження зі старим та багатим.

Ну постараюсь такий підійде ..Мені дуже сподобалася повість Івана Франка «Захар Беркут». Те, з якою самовідданістю тухольці захищають рідний край від нападників, викликає глибоку повагу до цих мужніх людей. Особливо мені б хотілося звернути увагу на головну героїню повісті І. Франка Мирославу, доньку Тугара Вовка. З перших рядків повісті можна зрозуміти, що вона надзвичайно порядна, чесна й відверта дівчина. І не просто порядна — вона сильна, гармонійна особистість, здатна приймати складні рішення. Від початку й до кінця дівчина залишається вірною самій собі, своїм життєвим принципам та переконанням. На противагу своєму батькові, Мирослава проймається глибокою повагою до тухольців та їхніх порядків. Ось чому, коли татаро-монгольське військо вдирається до Тухлі, вона робить усе, аби тухольці перемогли. Мужністю, кмітливістю та силою волі вона не поступається чоловікам. Саме Мирослава підказує тухольцям ідею побудови машин для кидання каміння. Коли Максим здивовано питає, хто навчив тухольських майстрів будувати такі машини, вона просто відповідає: «Я, серце моє. Я придивлялася не раз таким машинам, що стоять на мурах Галича. Заким іще сонічко вийде…, п’ятдесят таких машин буде кидати каміння на голови монголів».Вона весь час знаходиться поміж тухольських чоловіків, пояснюючи їм, як правильно й ефективно керувати метальними машинами. Почуття вірності своєму народові змушує Мирославу піти всупереч своїм власним почуттям, а саме всупереч любові до батька-зрадника, а також всупереч своєму найщирішому коханню до Максима, який перебуває в полоні у ворогів.Мені здається, що в образі Мирослави автор втілює героїчні риси багатьох українських жінок, які у важкі для Батьківщини часи ставали пліч-о-пліч із чоловіками, захищаючи рідну землю від ворогів.