поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до україни синівську любов. перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч "крихітку землі із-за дніпра". шевченко мріє ще повернутися в україну, подивитися на її чарівну природу:
може, ще я подивлюся
на мою украї —
писав т. шевченко в поезії "лічу в неволі дні і ночі"
кожним рядочком своїх творів великий кобзар засвідчував любов до україни, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. з якою силою і впевненістю було сказано:
я так люблю
мою україну убогу,
що проклену святого бога,
за неї душу погублю.
поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної україни. у поезії "заповіт" автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб дніпро поніс ворожу кров у синє море. про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. у поезії "тим неситим очам" шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.
любов і віра у світле майбуття українського народу шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. минуло багато часу, але поезії великого кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-україни.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
це означає що чим більш ти будеш захоплюватися книгами тим більше ти будеш знати. за книги можно знайти багато відповідей на запитання, дізнатися щось цікаве та повчальне.