Короткий зміст розповіді "ніч перед боєм"(мне лень читать прост что бы училке рассказать и норм оценку получить)

"Ніч перед Різдвом": короткий зміст і коментарі В останню перед Різдвом ясну і морозну ніч з однієї хати через трубу вилетіла відьма. Вона, мелькаючи в небі, почала збирати в рукав зірки. Так починається чарівна повість М. В. Гоголя «Ніч перед різдвом », короткий зміст якої буде представлено в цій статті. А з іншого боку неба, чорною точкою підлетів чорт, ну зовсім як «губернський стряпчий в мундирі ». Він стягнув з неба місяць, думаючи, що таким чином насолити ковалеві Вакулі, і той не зможе прийти до своєї коханої красуні Оксані, бо її батько, козак Чуб, побоїться в темну ніч вийти з дому. Але, на жаль, мрії риса, затаїв образу на Вакулу, намалевал його в церкві, не збулися. Як розповідає «Ніч перед Різдвом», короткий зміст який ви читаєте, Чуб не зміг встояти перед бажанням випробувати славної варенухи у дяка, і Вакула безперешкодно прийшов до Оксани. В новостях ТСН рассказали, как победить псориаз за 2 дня! Возьмите... Читать далее » Чазова: "Не пейте вредные таблетки при скачках давления! Лучше растворите..." Читать далее » Правда його визнання викликають у вітряної красуні тільки насмішки. Розсерджений, він йде відчиняти двері, в яку хтось стукає, з одним бажанням, нам'яти боки першого ліпшого. І Чуб, який повернувся додому і побачив на порозі сердитого Вакулу, тут же нагородив його поштовхами, злякався, думаючи, що зайшов якось не туди. Тому він відправився до відьми Солохи, матері коваля, не знаючи, що у неї вже був в гостях сам чорт. Правда, як розповідає «Ніч перед Різдвом», короткий зміст якої ви читаєте, метка господиня змушена була заховати його в мішок, бо до неї завітав голова. Але і йому довелося ховатися в мішку від прийшов «на вогник» дяка. А той, почувши стукіт у двері, теж зачаївся в мішку. Чуб, а це він стукав, недовго воркував з господинею - додому повернувся сердитий Вакула, якому кохана, сміючись, сказала, що піде за нього, тільки якщо він принесе ті черевички, які є у самої цариці! В ТСН поведали, как лечить псориаз за 2 дня! Возьмите 1 свежую... Читать далее » Чазова: "Не пейте вредные таблетки при скачках давления! Лучше растворите..." Читать далее » Побачивши посеред хати мішки, хлопець, розсерджений і сумний, навіть не помічаючи їх тяжкості, вирішує винести «сміття» геть. Але на шляху його зустрічає Оксана, яка при всіх знову нагадує про черевичках. І коваль, що не взвідя світла, біжить, куди очі дивляться, з одним лише маленьким мішком за спиною.

У землянці, де зібралось приблизно 30 чоловік Іван Добробут питає капітіна Петра Колодуба про його «внутрішній секрет». Петро відповідає, що його змінив відступ через Десну, коли він познайомився зі старими дідами – рибаками. Вони відступали вже декілька днів і були останніми хто мав перейти через Десну. Переправити їх мали два діди-рибалки Савко і Платон. Всю дорогу діди між собою обговорювали відступаючих, що вони мали нову форму та не були справжніми солдатами, адже відступали. Діди казали, що справжні солдати мають захищати свій край і людей, а не тікати від смерті, так як кому судилося померти, то смерть його кругом наздожене.
На заперечення Троянди Платон відказав йому, що в того мала душа, якщо страх більший ніж ненависть до ворога. Дід Платон на прощання сказав Колодубу, що не тими вони сповнені емоціями, що в них має бути не жаль та скорбота, а ненависть до ворога і презирство до смерті, адже перемагають горді, а не жалісливі. Саме ці слова змінили Петра і зробили тим, ким він зараз став. Тепер у Петра є тільки бажання після війни побачили діда Платона, та Іван Добробут сказав, що цьому вже не бути. Коли всі відступаючі пішли, німці сказали перевести їх також через Десну, і коли вони вже були посеред річки, діди попросили один у одного пробачення і втопили німців, себе і човни. Вижив лиши один Іван Добробут – він був онуком діда Савки. Петро, а з ним і інші солдати встали, преклонили коліна і мовили: «Готові на будь-який огонь!»

Так, можна вважати

Объяснение:

Через увесь твір проходить одна наскрізна деталь — „татова сосна”, що є і конкретною (Михайло дійсно посадив на піску перед хатою сосну і згадує про неї в листі), і символічною: вона є пам'яттю про Михайла для тих, хто його любив — для сина, дружини, люблячої жінки; для односельців вона є спогадом про безневинно загублене життя; для самого Михайла — символом рідного дому („Сю ніч снилась мені моя сосна. Це вона вже досі в коліно, а може й вища. Сосна — а за нею річки синє крило...”).

На мій погляд, не існує жодної юної дівчини яка б не мріяла зустріти своє єдине та справжнє кохання. Є безліч цікавих та романтичних книг про світле почуття любові. Найбільш яскравою книгою про романтичне кохання являється повість Олександра Гріна "Пурпурові вітрила".

Объяснение: У своєму творі автор підтверджує, що будь-яке, навіть сама неймовірне бажання може збутися. Головне не лякатися мріяти і ділитися своїми думками з близькими людьми. Потрібно завжди вірити, що десь у світі може відшукатися той єдиний, який зможе реалізувати твою фантастичну мрію. Можливо, не всі оточуючі зрозуміють тебе, і навіть жартуватимуть над тобою, але завжди буде перемагати доброта і любов. Ця яскрава повість про віру в красу та справжнє кохання, яке не зупиняють ніякі труднощі.