Аналіз повісті гончара "брегантина" может, уже кто-нибудь делал, , !

Цей твір писався у 1970 – 1972 роках. Для багатьох читачів поява в Олеся Гончара книжки, присвяченої підліткові, була несподіванкою. Та для самого письменника цей творчий крок не був випадковим. Його давно цікавили незвичайність і своєрідність внутрішнього світу дитини. Це оповідання «Ілонка», «Дорога за хмари», «Фронтовичка», опис дитинства Данька з роману «Таврія», образи дітей у повісті «Щоб світився вогник», в романах «Тронка» і «Циклон». Але «Бригантина» справді стала першим великим твором Олеся Гончара, де головною дійовою особою є підліток, який був травмований тим, що зростав без батька.
Основна проблема повісті – це формування характеру дітей, які змалку зазнали душевної травми, пішли хибним шляхом.

Цецилія, християнська свята католицької церкви, жила в першій половині III століття.

Народилася в Римській патриціанській родині; в ранній молодості таємно була звернена в християнство і дала обітницю невинності.

Батьки бажали видати її заміж за язичника Валерія, але вона звернула і його в християнство і схилила шанувати її обітницю. Близько 230 року Цецилія зазнала мученицьку смерть разом зі своїм нареченим і його братом, Тібурцієм. Легенда передає, що свята Цецилія була поміщена у вогненно-розпечену баню, але залишилася неушкодженою; тричі кат безуспішно намагався її обезголовити, і лише на третій день вона померла від ран.

Папа Пасхалій I в 821 році поклав її останки в склепі церкви святої Цецилії в Римі. Пам'ять 22 Листопада. Свята Цецилія неодноразово зображувалася великими майстрами: Рафаелем - в Болонській пінакотеці, Доменікіно, Карло Дольчі та іншими художниками. Свята Цецилія вважається покровителькою духовної музики.

Палестрина заснував у Римі ТОВАРИСТВО для розвитку духовної музики під назвою братства святої Цецилії. Папа Пій IX перетворив суспільство в Академію і заснував орден відзнаки для членів цієї академії, під назвою ордена святої Цецилії. В Італії досі діють кілька товариств духовної музики, під ім'ям союзів святої Цецилії

Геній Т. Г. Шевченка втілився не тільки у поезії, але і в живопису. Шевченківські картини заслуговують на увагу не менше, ніж його вірші. Мені подобається, як Шевченко намалював свою улюблену героїню — Катерину.
Катерина — звичайна українська дівчина. На ній біла сорочка, червоний фартух, спідниця. її голову прикрашає червона стрічка з квітами.
Йде дорогою вродлива українка. Ступає повільно босими ногами. Нахилила голову, опустила очі. Руками взялася за край фартуха. Здається, щоб витерти сльозу. Шевченко майстерно намалював, як Катерина переживає своє горе. Дівчина зображена одразу після зустрічі з москалем, якого вона кохала, який її зрадив. Москаль також є на картині. Він їде верхи, поганяючи свого коня, і обертається, щоб подивитись на Катерину. Він позаду, і його обличчя погано видно. Але по обличчю дівчини стає зрозуміло, що вона покинута назавжди.
Якийсь чоловік у білому одязі сидить на дорозі, грається маленьке цуценятко, росте велике дерево, на задньому плані стоїть млин. Нічого не бачить Катерина. Опустивши руки і нахиливши голову, йде вона дорогою.