Плачу 99 б. нужно написать сочинение на тему "пригоди в мойому житті" есть план: 1)для чого потрiбнi пригоди? 2)про що розповiдаеться в "тореадоре з васюковки". 3)розкажи про дружбу яви i павлуши якi були хлопцi. 4)якi пригоди були у яви i павлуши? 5)якi пригоди були в твоему життi?

Коли я влітку жив у бабусі, стався один цікавий випадок. У бабусі був красивий чорний кіт Мурчик. Він був дуже розумний, але мав незалежний характер. Він вільно гуляв по окрузі, наганяючи жах на сусідських котів та навіть їх господарів. Якщо його брали на руки, він відразу виривався і міг подряпати.

І ось одного разу Мурчик зник. Раніше він іноді пропадав на ніч, щонайбільше на добу. А тут не з'являвся вдома тиждень. Всі засмутилися, бабуся боялася, що з котом щось сталося. Вона ходила по вулицях, питала сусідів, але Мурчика ніхто не бачив.

І ось якось ми з бабусею проходимо повз одного будинку, а там сидить біля хвіртки чорний кіт, дуже схожий на Мурчика. Ми зупинилися, а він швидко підбіг та почав тертися нам об ноги. Це був Мурчик. А виявилося, що господарі цього будинку поїхали  на кілька днів і випадково залишили кватирку відкритою. Мурчик вліз всередину, бо звідти пахло рибою. Сусіди сушили її в кухні на вікні. І Мурчик в їх відсутність ласував рибкою. А коли сусіди повернулися і помітили, швидко виліз і втік.

Нам з бабусею було дуже соромно за Мурчика, коли сусіди розповідали цей кумедний випадок. Але вони не розсердилися, бо самі забули закрити кватирку. Ми всі посміялися, але потім бачили, як Мурчик часто навідувався до них у двір і довго сидів, стежачи очима за кватиркою, на яку сусіди повісили захисну сітку.

Оригинал http://ycilka.net/tvir.php?id=487#ixzz4bsYHqKSo

образ михайлика розкривається різними засобами: тут використо­вується і самохарактеристика і розповідь інших про вчинки михайлика, про ставлення до нього батьків, дядька себастіяна тощо. михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. він дуже допитливий — йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися від дорослих. наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда дем’яна, любимої ним бабусі, михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розпо­відей. він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі, любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші… світ для нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. він чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де лежать безпомічні пташенята, михайлик — талановитий хлопець. ще в школі він береться за перо письменника, починає писати п’єси. спочатку михайлик багато перечитав їх, особливо таких, де є стрілянина. а потім і сам заходів написати п’єсу. гумористичні сцени весь час перемежовуються з ліричними. вони пропускаються крізь світосприймання хлопчика, у михайлика можна багато чого повчитися: селянської ґрунтовності, природної, від батька-матері засвоювання мудрості, щирості й відкритості, усього того, що протистоїть «хворобі віку» — холодноокості. стельмахів михайлик налаштований на казкове сприйняття світу, це поетична душа, яку «видіння казки» не раз бере на свої крила. подорослівши, михайлик (чия мрія стати письменником таки збула­ся) мав підстави сказати про пору власного дитинства, як про «по-своєму прекрасний час». передусім тому, що попри тяжкі нестатки звідав він і радість спілкування з людською дорогою і красою, вбираючи в свою душу отой самий лад хліборобського життя, хай і порушений гострими соціальними катаклізмами.

джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua

Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. не раз автор говорив, що еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. з похмілля у енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» вдача енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, ласкавий, гарний і проворний, і гострий, як на бритві сталь. боягузливість енея: побачивши сівіллу вперше, еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». у пеклі він всього жахається, ховається за сівіллу. його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. наляканий гнівом зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / мов каїн, затрусивсь увесь; / із носа потекла кабака. потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. так, злякавшись бурі, яку підняли на морі еолові вітри, «еней тут крикнув, як на пуп / заплакався і заридався, / пошарпався, увесь подрався, / на тім’ї начесав аж струп» еней – троянський полководець і. котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. у другій половині поеми еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: еней один не роздягався, еней один за всіх не спав; він думав, мислив, умудрявся… еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: махне мечем — врагів десятки / лежать, повиставлявши п’ятки. в бою еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру. джерело: довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua