Журавлі вісоки пролитають, ледве видно птахів із землі. журавлів я з вирію стрічаю перо у журавлів. ставши над дніпром зеленооким, ставши над усміхненим днипром, я перо у нив високе, пиднебесне в них перо. хай з небес перо високе кинуть, хай мене благословлять крилом, щоб писалось слово журавлине журавлиним звідало політ, та завжди із вирію вертало до святої отчої землі виписать из них епітет метафори

ответ:Розповівши трагічну історію кохання гуцулів, М. Коцюбинський оспівав духовну красу людини, чисте й вірне почуття.

Любов Івана та Марічки, дітей двох ворогуючих сімей, народилася несподівано, всупереч тій ненависті, що супроводжувала життя Палійчуків і Гутенюків. Дві споріднені душі знайшли одна одну, щоб ніколи не розлучатися. Між ними повна гармонія, взаєморозуміння. Обоє –

діти природи, яким добре відомі її закони, її мова, обоє – талановиті музиканти: Іван грав на флоярі, а Марічка обзивалася до нього своїми співаночками. Сподівалися побратися, незважаючи на сімейну ворожнечу.

Але доля склалася по-іншому. Іван пішов на заробітки, а в цей час трагічно загинула Марічка. Ось з цієї події, як мені здається, і починається велика історія про справжню вірність. Все, що робив Іван після смерті Марічки, – це були спроби жити новим життям, забути кохану. Майже сім років він десь блукав, служив у наймах, здавався людям “ведмедем, який зализує свої рани”. Потім повернувся в село, одружився,

прагнув стати господарем, сім’янином. Але ж усі ці спроби були марними. Нове життя не приносило ні радості, ні щастя. Царинка і маржинка – слабка заміна того, що називають сім’єю. Бо дружина Палагна не була Марічкою! А саме вона, незабутня подруга дитячих та юнацьких літ, вічно стояла біля нього, співала свої співаночки або тихо плакала. І неправда, що Івана зжив зі світу Юра-мольфар, що він загинув через якусь душевну хворобу! Просто герой повернувся, нарешті, до своєї єдиної на все життя коханої. Тільки з нею він міг бути живим, міг діяти, творити, міг відчувати себе людиною. А якщо її немає, то й він не повинен жити – це вже суперечило б його людській сутності. Ось так я розумію трагедію гуцульських Ромео та Джульєтти.

Звичайно, література і життя – це не одне й те ж. Життя багатше за будь-який художній твір, і людина завжди зможе знайти застосування для своїх сил, думок і бажань, навіть якщо її спіткало нещасливе кохання. Але, перечитуючи повість М. Коцюбинського, знову і знову переживаєш, хвилюєшся і глибоко співчуваєш закоханим. Знову і знову щемить серце від такої щирої і зворушливої пісеньки Марічки:

Ізгадай мні, мій миленький,

Два рази на днину,

А я тебе ізгадаю

Сім раз на годину.

Люди, які вміють кохати один раз, справді прекрасні. Вони ніколи не зрадять, не зможуть збрехати. Тож нехай у кожному з нас буде хоч крихітка тієї душевної краси, якою М. Коцюбинський наділив своїх нещасних і щасливих закоханих – Івана та Марічку.

Объяснение:

Відповідь:

У США Іван виконав такий рекламний трюк: ліг на землю й легкове авто переїхало йому через горло. Фотокартка цього номера обійшла чимало американських газет.

Іван Фірцак 70 разів перемагав у змаганнях з гирьового спорту, став переможцем конкурсу краси тіла в Парижі

Дід Фірцака — Іван Вільхович — у лісі вбив ведмедя поліном, за що в селі його прозвали Силою.

Підлітком Кротон пошкодував корову і, впрягшись до плуга сам зорав поле. Коли телиця пошкодила ногу, Іван приніс її додому на плечах.

Одного разу Іван втік із в’язниці, розігнувши ґрати.

Виграв бій із японським борцем Токедзо, який був на 20 кг важчим за Івана Федоровича.

1927 р. власники компанії «Форд», подарували йому авто. Але у 1939 році угорці захотіли його конфіскувати. Фіркас розбив його кувалдою. За цю витівку він був ув’язнений.

Іван Фірцак мав відмінний апетит. Його звичний сніданок – яєшня із 40 яєць.

В Іспанії на кориді Кротон голіруч переміг бика. А переможеного бика він власноруч доставив до найближчого ресторану.

Іван міг зрушити з місця дерев’яну хату.

Міг зубати тягнути вантажівку.

Пояснення: