План до твору *русалонька із 7-в або прокляття роду кулаківських* термі!

1. Вони знову !
2. Вилазка до шафи.
3. Розмова під акацією.
4. Прогулянка з Ростиком.
5. Мандрування в часі.
6. Щедрий вечір, добрий вечір .
7. Ревізія у шухляді.
8. Іди,Іди,дощику!..
9. Всі знайомі,всі свої.
10. До старого парку.

Мені здається, що людина — це не просто назва певної істоти. Це звання. І, як кожне звання, воно передбачає високу відповідальність. Злу і жорстоку людину ми називаємо нелюдяною. Щось страшне і жахливе ми називаємо нелюдським. Отже, такі риси не належать людині. Інколи це слово пишеться з великої літери — Людина. Мені здається це правильним. Людяність — це добро, це чесність, це турбота про інших, це здатність прийти на до Тільки такою може бути справжня людина.Людина робить добро, не чекаючи винагороди за це. Інколи вона навіть може постраждати через це. Пожежник, який рятує від вогню дитину, не думає про власну небезпеку. Він робить добро, його вчинок називається людяним, а сам він є Людиною.Інколи про сміливу, відповідальну, сильну і добру людину можна почути, що це “справжня людина”. Значить, боягузлива, підступна, зла людина є “несправжньою”. То чи можна назвати таку істоту взагалі людиною? Я вважаю, що ні.Звання людини покладає на нас велику відповідальність. І ми повинні відповідати цьому званню.

  1.  найстрашніше сталося тоді, коли він, перепочивши(дієприслівник), підвівся, щоб іти, і впав: ноги не вдержали.                                                                       2. повсі долі, сплівши(дієприслівник) ноги потурецьки , і гомонять - без світла, серед червоних райдуг від напаленої до вишневого кольору чавунної "буржуйки".         3. поївши  (дієприслівник) курей, італійці гуртами, найменше по двоє- троє, пхалися від двору до двору і шукали соб їжу за гроші.       4.поліцаї пройшли повз шевця й климка, навіть не глянувши (дієприслівник) на них. і той, що в кубанці, сказав другому.       5. німець ждав його, стежачи(дієприслівник) за ним зосереджено, спідлоба.