Скласти коротеньку розповiдь про волохана.

Одного разу зимою,Волохан пішов гуляти і довго не повертався.
Зимою швидко сутеніє ,тому усі почали хвилювати.Де ж це Волохан?
Може він покинув нас?Його хазяїн зразу пішов його шукати.Почалася заметіль і сліди завіяло,про те було видно великі ями вириті Волоханом
.Ідучи ,далі хазяїн поміти лисячі сліди менші від собачих.
Виявилося,що Волохан грався у снігу і раптово помітив ,що там ходять польові миші.Волохан був не один ,поблизу ходив лис який борсався в снігу в пошуках їжі.Вони рискали по галявині аж поки не натрапили один на одного.Почалася біганина.Волохан біг за лисом майже наздоганяв,але сили його покинули і він навіть не усвідомив ,що лис його завів далеко у незвідані ще ним території.Він вив ,ніби плакав ,але його ніхто не чув.
Але згодом хазяїн знайшов його і собака ,ніби ожив від зустрічі з ним.
Він ішов по переду обнюхуючи все і шукаючи дорогу додому.А коли дійшов ,то з радістю побіг до знайомого житла і людей)

Риси характеру Михайла Решета
- чесність і порядність;
- відкритість та доброта;
- гуманність і благородство;
- працьовитість та відповідальність;
- щирість і порядність.

Підліток Михайло Решето, який втратив на війні батька, живе на материні нелегкі трудодні, усім єством своєї чистої душі воює за людяність за добро й красу, зате, що ми називаємо високими ідеалами, воює супроти потвор, породжених міщанством. У цій боротьбі Михайло Решето не самотній. На його боці правда нашого нового життя, правда наших ідей, глибоко, з молоком матері, з першим друкованим словом, з першим напутнім словом учителя засвоєна підлітком. На його боці — народжені нашими прекрасним часом нові люди тієї епохи Паравозники.

Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося. 

Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. 

На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі.