Твір на тему "абсурдне покарання людини за невідому їй провину" по новеллі "перевтілення"

Кожному з нас неважко уявити звичайну маленьку людину, у якої маленькі життєві запити і свої особисті нехитрі прагнення. Така людина добре розумує, що їй ніколи не доведеться стати видатною та управляти долями людства, але це їй і не потрібно. Віна зі смиренністю сприймає свою долю і радіє вже тому, що у неї добра сім’я – гарні батьки та сестра. Вона любить їх, вони люблять її. Дбайлива людина, вона намагається до своїм рідним, чим може. У цієї людини є сокровенна мрія – накопичити грошей для того, щоб сплатити за навчання сестри у консерваторії. Так би і прожила ця маленька людина в міру щасливе, в міру сумне життя, не нарікаючи на долю, не прагнучи чогось недосяжного. Але ось одного разу …

У своїй новелі «Перевтілення» Ф. Кафка створює у читача незвичайну ілюзію. Навіть любов виявляється неспроможною перед обличчям неймовірної метаморфози. У казках найчастіше за потворною зовнішністю ховається прекрасна людина, а ось у «Перетворенні» лише вигляд жахливої комахи віднімає у головного героя твору Грегора Замзі право зберегти свою людську сутність.

Зрозумілий та затишний світ цього персонажу в одну мить розколюється навпіл, валиться та ховає його під своїми уламками. Неспроможною виявляється любов, обриваються усі його родинні та дружні зв’язки і на Грегора обрушується страшна самотність. Все, що залишається у його житті – це відмова. Відмова у розумінні і співчутті, роботі і грошах, людській мові і друзях. Герой стає без вини винним, а для своїх рідних перетворюється у безкорисний тягар. Тепер Грегор – нещастя, ганьба і покарання сім’ї. Незважаючи на те, що йому вдалося зберегти свою сутність, його не існує для інших, він втратив право на існування. Виявляється, що від того, який у тебе зовнішній вигляд, залежить ставлення до тебе не тільки оточуючих, але й самих рідних і близьких людей. Тому і вийшло так, що той, хто ще вчора був любимим батьком, сьогодні стає об’єктом знущання. Навіть фізичні страждання, описувані Ф. Кафкою у новелі «Перевтілення», стають тільки зовнішнім проявом нестерпних душевних мук і не затьмарюють тих духовних страждань, яких зазнає ця людина.

Але найжахливіше те, що герой твору сприймає таке до себе ставлення як належне і охоче з усіма погоджується, що винен. Винен незрозуміло як у тому, що втратив свою людську подобу. Так, як прийняв Грегор долю маленької непомітної людини, так само смиренно він прийняв і самотність, страждання, біль та смерть. Вражає майже протокольна сухість, з якою Ф. Кафка описує смерть героя новели, яка потрясає більше, ніж красномовніший художній опис: «Грегор – будь що буде – втиснувся у двері. Одна сторона його тулуба піднялася, він навскоси ліг у проході, один його бік був зовсім зранений, на білих дверях утворилися потворні плями … ». Єдиним емоційним штрихом тут є епітет «потворні». Це і погляд тих, хто гає за муками комахи, яка ще недавно була людиною, і страждання героя – я потворний, я знаю, але вибачте…

Смерть Грегора виявляється позбавленням для всіх. Сім’я радіє. «Ну от, – сказав пан Замза, – тепер ми можемо подякувати Бога». Бездушністю це не назвеш вже тільки тому, що мова про наявність душі у подібних людей вже не йде. Байдужість, бридливе відштовхування всіх, хто не схожий на більшість, хто не такий, як усі, ситий спокій на протязі усього життя – ось ідеал щастя для сім’ї Замзи.

Гротескно перебільшуючи деталі у своїй новелі «Перевтілення», Ф. Кафка знайшов дуже виразний символ для «інших». Читачам досить легко знайти паралелі в реальному житті, знайти подібні перетворення і такі ж самі відносини до нещасних, чимось несхожих на інших. І сьогодні тебе можуть викинути із системи суспільних і людських відносин за різні удавані «гріхи» – національність, колір шкіри, рідну мову, власні погляди, нестандартну поведінку, оригінальну творчість або політичну приналежність. Нажаль, все це може бути достатнім приводом для того, щоб натовпу відмовити тобі у праві залишатися людиною. Як ми бачимо, наш світ не дуже змінюється у кращій бік, та все залежить від нас самих, бо ми самі й є носіями моральних цінностей і людських душевних відносин у суспільстві, які потрібно прищеплювати іншим і відстоювати у будь-яких умовах.

У історичній пісні "козак максим залізняк" можна помітити такі художні засоби, як;  зменшено-пестливі слова та інверсія (Вертаються козаченьки Із бою додому), метафори (славою покрита), епітети (повнісінькі шанці, пишная рожа, гарной слави), порівняння (як пишная рожа).
Також у цьому творі є: гіперболи (накидали за годину панів повні шанці, зібрав війська сорок тисяч)  Анафора, або єдинопочаток (Обступили город Умань...)
Рефрен, або повторення (Та вдарили з семи гармат у середу арвнці)
 У історичній пісні "За сибіром сонце сходить" вжито такі художні засоби:
інверсія (Повернувся я з Сибіру), порівняння (як звірюку гонять), метафори (сонце сходить, прийшла туга до серденька), епітети (славні хлопці,хороші хлопці)
Також у творі є повтори: (світ великий, дзвони дзвонять, при дорозі подорожньою, нехай…). риторичні оклики (А здорові, хлопці!; Ви на мене Кармалюка, Всю надію майте; Благослови, отче!; Нехай мене, Кармалюка, В світі споминають!) Риторичні запитання (Прийшла туга до серденька, Як у світі жити?; Зібрав собі славних хлопців,— Що ж кому до того?).

Тема: розповідь про Устима Кармалюка, який захищає інтереси інших людей.
Ідея: возвеличення месників, як борців за справедливість.
Жанр: історічка пісня.
Епітети: славних хлопців, хлопці хороші, світ великий, світ розкішний.
Метафори: прийшла туга до серденька, сонце сходить.
Порівняння: "А мене Кармалюка, як звірюку гонять".
Повтори: дзвони дзвонять, світ великий, при дорозі подорожнього.
Риторичні запитання: "Зібрав собі славних хлопців, - що ж кому до того?", "Прийшла туга до серденька, як у світі жити?".