Три питання до вірша павла тичини гаї шумлять

1.Як ліричний герой сприймає навколишнє середовище?
2. А чи не є це пасивне замилування природою?
3.Яка тема твору?

Відповідь:

Казка-повість "Місце для дракона" переносить нас у Галичину часів середньовіччя. Правив у Люботині князь, його називали князем люботинським. "Князь люботинський куняв у кріслі, заколисаний дзижчанням мух, у сни занурений, наче у мутну, теплу воду, і снилися йому війни, переможні походи, руїни здобутих фортець, довгі вервечки полонених. Були це особливі сни, бо з'являлися вони лише в полудень, а вночі ніколи…". Князь "оголосив по всьому князівству наказ, щоб ані одна душа не важилася в полудень потривожити його супокій".

Пояснення:

И пусть мне судьбой уготованы муки,

Не камень на плечи, а целый обвал,

Но стану я к счастью протягивать руки,

А буду молиться на свой идеал.

Так пусть же судьба обездоленно плачет

И мучит, казня нестерпимо притом, –

Я всё-таки сильная, что-то я значу,

Весь мир удивляю красивым дитём.

Должна одолеть, коль накатятся беды,

Печаль покорится – должна я смолчать.

Немеркнущим светом я – женщина, метой –

Зажженная Богом на счастье свеча.

Меня кто оставит, – оставлен сам будет,

Кто словом осудит, – судим будет сам.

Земное с небесным – такой я пребуду!

Такою достанусь грядущим векам. (если что перевод это)